Дуже цікаво, наша земля народила стільки Героїв та Героїнь, а супостат нарікає за самих лише Шевченка та Бандеру.
Якось дуже вузько це, навіть з т.з. політології та пропаганди.
Щоб написати неподобство, потрібно мало знати й бути недопитливим, як деякі тутешні автори. Ні, у нас не всі поети їздили на передову, та майже всі в своєму житті якось волонтерили ще до вищеназваних подій, між революціями, а інколи навіть замість. Серед прогресивної хіпстерської молоді Києва це навіть вважається за bon ton - здебільшого йдеться про допомогу старшому поколінню. Так воно й відбувалося в багатьох - вранці пари, вдень робота, вечір - участь у протестних акціях + - творча та благодійна компоненти. Ніч інколи також активна (багатокористувацькі ігри, блоги і так далі).
У нас доволі цікаво розуміють благодійність в цілому. Тобто для цього потрібні різні типи людей. Одні - для того, щоб, умовно кажучи, переводити пенсіонерів через дорогу в обмін на правдиві свідчення про 30-і роки.
Інші - для того, щоб чергувати в наметах під час протестів, аби все не було знесено до біса. І треті, які вміють добре бинтувати рани. Ну просто феєрично їм це вдається.
Захищати Вітчизну не = бути язичником або вклонятися героям минулого. Ідеологія взагалі опційна. Набагато важливіше добре знати свої цілі, людей навколо та мати візію майбутнього (навіть утопічну).
В 2014 одкровенням став комікс "Воля". Здається, я його десь тут згадувала.
Дуже смачно подали нашу історію, вплетену в світову, та ще й суцільний фіксіт (виправлення помилкових ліній реального сценарію).
Так, різні регіони України - це різна інтенсивність реукраїнізації, тобто повернення до культурних джерел. Мені на Півдні завжди бракувало української, тож на певний час (аж на 4 роки) поїхала шукати щастя до столиці. Без жодних ілюзій, але з чітким планом.
Так ось, ані серед творчих людей, ані серед умовних прагматиків, я не бачила жодного конфлікту виключно через мову. Через творчу манеру - так. Наявність чи відсутність таланту - так. Через вікову, професійну, гендерну ідентичність - так. Через класові питання - десятки разів. Через гроші - сотні разів. Через кохання та честь - також чимало.
Через мову та вимову ніхто насправді не сварився.
Ось і думайте тепер, які МИ.