Грудень, загадковий блондин з очима кольору морозного неба, поспішав змінити свого трохи втомленого брата.
В його прикрашених яскравими вогниками, блискучими бурульками і мереживом санях були подарунки, сюрпризи і веселі зимові свята.
Наш чарівник задоволено посміхається, бо ж скучив за приятелями, за хатинкою, за старою ялиною, за лісом...
А друзі...друзі вже чекають! Хатинка під старою ялиною чистенько прибрана, вікна блищать. Посеред кімнати стоїть стіл, накритий білою скатертиною, на ньому пишається і пускає блискучими боками пузатий самовар. Пироги рум'яно виблискують, смажена рибка, ковбаска, млинці...яка смакота! Мама Мишка задоволено сплеснула в долоні-все вийшло якнайкраще!
"Всі до столу!",- припрошує маленька хазяєчка і дружна компанія без зайвого нагадування розсілася за столом. Листопад розчулено обійняв Кузьку, погладив Рижого, бо ж скоро його вахта закінчиться і вони зустрінуться аж через рік.
Друзі насолоджувалися вечерею, душевними розмовами, вони весело згадували свої прогулянки, наказували Листопаду не забувати їх і частенько дивитися альбом з фотографіями. Малі Мишенята залізли на коліна до нашого чарівника і уважно слухали, бо ж їх не завжди брали з собою гуляти.
"Вам час спати",-мама Мишка поглянула на годинник і повела малих у нірку.
"Ну що ж, мені теж пора",- Листопад одягнув кожушка і взяв свою чарівну скриньку, в якій були приємні спогади, подарунки і альбом з фотографіями.
Друзі попрощалися з Листопадом, а він, обійнявши брата, з легкістю стрибнув у свою карету і зник в нічній темряві.
А біля хатинки...що почалося під старою ялиною! Грудень обіймав кота, танцював з Кузькою, цілував лапку мамі Мишці і по-чоловічому привітався з татом Мишкою. Він хотів відразу дарувати подарунки, але мама Мишка сказала, що спочатку вечеря, а потім все інше. Наш чарівник не став сперечатися, бо ж таки добряче зголоднів.
Не будемо заважати мишці пригощати дорогого гостя, краще проведемо додому Кузьку з Рижим, бо їм теж пора спати.
Грудень, підкріпившись, теж приліг відпочити: мама Мишка приготувала йому тепленьку постіль. Він хотів розказати їй, які ж подарунки привіз, скільки всіляких сюрпризів і розваг, але солодкий сон прийшов до нього раніше, чим голова торкнулася до подушки.
У вікно зазирала зимова Ніч, наспівуючи чарівну колискову...