Замислений Листопад стояв перед відчиненою шафою і не міг вирішити, що одягнути для прогулянки в парк: чи це елегантне пальто кольору дощу, чи, може, оцей нуднуватий плащик невизначеного відтінку? Аж ось наш Чарівник радісно засміявся і вийняв з шафових глибин яскраво-червону курточку з смішним капюшоном, а до неї-в'язану шапочку з помпоном, яку подарувала мила мама-Мишка. Взутий в зручні і теплі кросівки темно-синього кольору, з жовтим шарфом на шиї, пританцьовуючи від задоволення, вийшов наш Листопад на прогулянку.
По дорозі в парк він зазирнув до приятелів, бо ж яка прогулянка без вірних друзів?!
Він трохи почекав, поки Кузька з Рижим зберуться. Хіба довго збиратися коту? Лапкою пригладив чуба, вуса і все, готовий до різних подвигів! Та й Кузька вмів швиденько одягатися, він же не дівчисько якесь-стояти годинами перед дзеркалом-тепла курточка, шапочка, маленькі чобітки і все, він теж готовий!
Весела компанія вирушила до великого парку: у Листопада з собою фотоапарат у Кузьки-чарівна скринька з...та з усім, що буде потрібне. А у Рижого...хороший настрій і пухнастий хвіст.
Дорогою до парку вони вже багато разів зупинялися, бо треба сфотографуватися он біля тієї берези, а он який чудовий пеньочок, а там-веселенька мальовнича пісочниця під грибком.
В парку були підметені доріжки, чистенькі яскраві лавочки, повітря чисте і ароматне. В глибині, серед пухнастих ялинок, стояла затишна альтанка, ось до неї і почимчикувала наша компанія. Друзі з цікавістю спостерігали за життям осіннього парку: он Сороки на липі пліткують про те, що Сойка десь знайшла щось блискуче і дуже коштовне та не хоче ділитися; на сусідньому каштані порається трудяга-Дятел; в пожовклій траві зашурхотіли маленькі паркові Мишки-вони облаштовують свою нірку під ялиною, утеплюючи її сухим листям.
Під великим горіховим деревом заклопотано походжає Сойка, яка, по версії пліткарок-Сорок десь роздобула блискучу коштовність. Зараз вона знайшла горіх, примостилася з ним зручненько і ось вже її міцний дзьоб надколов горіховий кожушок-яка ж смакота всередині! Кузька пізніше, коли вони з Рижим бігали наввипередки, знайшов цілу купу горіхових шкаралупок з маленькою дірочкою збоку.
На крислатій липі висить гарненька годівничка, біля неї галасливо і строкато: різномастна пташина братія ласує насінням і крихтами хліба. У наших приятелів теж знайшлося частування для пернатої компанії. Іноді поміж хвостів Синичок і Горобців з'являються руді хвости.
То хазяйновиті Білки, що вже вдягнули сірі шубки, прибігають по горішки, які для них залишають добрі люди.
Друзі, набігавшись і надихавшись свіжим повітрям, вирішили теж підкріпитись і на столі з'явилися смачні пиріжки з грибами і з сиром і чай в термосі. Для Рижого Кузька дістав зі скриньки смачну сметанку.
Листопад задивився на вправного Дятла і не помітив, як цікавий руденький носик вигулькнув з-за його плеча, а потім іще один: двійко Білченят весело роздивлялися нашу компанію. Вони, як дуже виховані і чемні, прийшли подякувати за гостинці. Кузька розчулився і поклав до маленького кошика, щоб дітки змогли донести, трохи пиріжків.
На чергування заходив Вечір. Він приніс із собою шифоново-туманний настрій, трохи зоряного блиску, трохи морозної прохолоди. Наші приятелі поспішили додому...
У Листопада був романтичний настрій, його творчій душі неодмінно треба було подарувати людям якесь диво і він, приготувавши собі велику чашку гарячого шоколаду, розкрив конспект по зимовій магії і чарівництву...
Кузька і Рижий тихенько спали в м'якому кріслі, а за вікном повільно кружляли великі білі Сніжинки...