Весняний тихий ранок був,
В дзеркальну воду верби зазирали,
Там рибки зграйками мізерними снували,
Шуліки хижі попід хмарами ширяли,
Та раптом вітер жалісно зітхнув.
На заході вже хмара виростала сіра,
Неначе птах, назустріч сонцю підіймалась,
Гроза повільно, невблаганно насувалась,
Дрібними брижами вода в ріці вкривалась,
Лунала пісня надбережних лоз журлива.
А хмара все летіла птахом дивовижним,
Все ширше й більше крила розправляла,
Свою страхітну тінь униз кидала,
Де в очеретах качка каченят охороняла,
Грози шептання видавалось неабияк грізним.