Ти кажеш мені про труну та про в’янучі квіти,
Я слухаю, як світ цей сміхом наповнюють діти.
Тобі вcе байдуже, чи хмарно, чи сонце надворі,
Надію плекаю в безвиході, траурі, горі.
Для тебе скрізь пекло, немає дороги до раю…
Скажи мені вже, чом тебе я так сильно кохаю?