В гості до Листопада завітав Дощ, звичайний осінній Дощ-нудний і нецікавий. Небо було затягнуте сірим суконним покривалом і тому здавалося, що надворі вже вечір. Дощ вигравав на великих калюжах свою сіру пісеньку, змушуючи людей розкривати свої парасольки і швидше вирішувати справи на вулиці.
Листопад, звичайно, запрошував Кузьку і кота прогулятись по цих калюжах, що іноді були розміром з невелике озеро але приятелі, порадившись, вирішили залишитись вдома. Бо ж тут і затишне крісло, і м'якенький килим на підлозі, а ще-смачна каша з молоком.
Друзі поснідали, прогулялись по кімнатах, Кузьма позбирав цукерки, які хтось, ну як хтось-один пухнастий кіт, граючись, вигріб з плетеного кошичка, потеревенили з Сонечком, що живе у великому вазоні з фікусом і подалися на своє улюблене широке підвіконня.
А за вікном ціла дощова феєрія: Листопад в яскравому, кольору стиглого яблука, плащі і зелених гумових чоботях бігав по калюжах, вимірюючи їх глибину. Дощ грав на саксофоні нескінченно довгу мелодію, а Хмари, надягнувши свої найкращі сірі платтячка, повільно кружляли в химерному танці.
Рижий, уявивши себе, свої пухнасті лапки в цій мокрій і дуже неприємній воді, скрутився калачиком і навіть укрився хвостом. "Давай поговоримо про щось тепле і приємне",-визираючи з-під хвоста одним оком попросив він Кузьку. І Кузька, наш добрий Кузька, взяв свою чарівну скриньку, зі скриньки дістав товсту старовинну казкову книгу, чарівну свічку з чудовим апельсиновим кольором і ароматом, бо в кімнаті було трохи темнувато і...почалася магія...Герої казок, які читали наші друзі, а вони читали добрі казки про Сонечко, про квіти і ягоди, про різних там метеликів і фей, так ось, всі добрі герої оживали і теж розповідали чарівні історії.
За вікном стемніло, Дощу набрид саксофон і він, нарешті, вирішив трохи перепочити. Казкові герої теж трохи стомилися і порозходились всі по своїх казочках. На небо несміливо почали визирати яскраві Зорі, розправляючи свої коротенькі сукенки і поправляючи зачіски і корони.
У вікно обережно постукали-то Листопад запрошував друзів на чай, обіцяючи цікавий вечір.
В хатинці біля старої ялини було тепло і затишно-в печі весело горів вогонь, наповнюючи кімнату неперевершеним ароматом, на підлозі, на смугастому товстому килимку гралися малі Мишенята, а мама-Мишка допомагала накривати на стіл.
Друзі ласували пиріжками, рибкою, сирниками і оладками зі сметаною, розповідали різні історії, страшні і веселі. А Кузька згадав, як вони разом із Жовтнем гуляли в парку, як збирали жолуді і як плели корону для матінки-Осені з найкращого листя.
Вечір пролетів непомітно і ось вже ніч зазирає до вікна, нагадуючи про те, що пора спати.
Кузька з Рижим, втомені і дуже задоволені, чимчикували додому, до свого затишного крісла. Коли Ніч зазирнула у вікно то побачила, що наші приятелі солодко сплять, вкрившись пухнастим котячим хвостом.