Думки вголос... -18-

               
(І все ж, маю в глибині душі надію, хоч вона і дуже крихітна, в майбутньому – людство буде існувати, керуючись добром, совістю, чесністю!)

Мабуть треба таки пояснити МОЄМУ читачеві, якщо він знайде хвилинку свого дорогоцінного часу і буде знайомитися з МОЇМИ роздумами на безмежних сторінках Інтернету, чому це так хвилюють МЕНЕ почуття добра, совісті, чесності в душах людей, з яких і складається цивілізація… 
Все дуже просто – пройшовши вже доволі довгий життєвий шлях, маю змогу робити висновки, оцінювати не тільки СВОЇ здобутки та прорахунки за час перебування на цьому світі, а ще й оцінити все те, що діється навколо мене  та у світі. Тільки одразу хочу попередити – МОЇ оцінки, то не вирок судді і їх не обов’язково сприймати, як присуд, я така ж людина, як усі навколо і можу мати СВОЇ хибні погляди на оточуючий світ… Але СВОЇ погляди я таки маю і, коли треба, буду їх відстоювати, не зважаючи ні на що!..
Зараз, оглядаючись на минуле своє життя, з подивом усвідомлюю – скільки ж всього довелося побачити, пропустити через душу!.. Післявоєнний голод, сталінський і післясталінський скрегіт Радянської репресивної машини, майже добудований більшовиками ”комуністичний рай ”, потім підняття цілини і розквіт кукурудзяної фантазії Микити Сергійовича і, як наслідок, хліб по картках. Згодом нова хвороблива ідея кукурудзяного мрійника, але така болюча для мільйона військових льотчиків-асів – знищення та продаж за безцінь кращих зразків стратегічної авіації і перехід на ракетне озброєння (на щастя не всіх геніальних конструкторів-ракетників винищили в концтаборах). І головне досягнення, чудо в СВОЄМУ житті – здав іспити і почав навчання в Кременчукському льотному училищі Цивільної авіації, тільки почав вивчати, освоювати вертоліт (на якому мріяв літати), раптом, і як завжди несподівано – занадто багато навчили вертольотчиків, а НАШІЙ неосяжній країні Рад, ну по-заріз, потрібні льотчики на знаменитий ”літак-кукурудзяник” – АН-2. От тому, зі сльозами на очах поховав СВОЮ мрію про вертоліт і став винищувачем сарани, довгоносика та всяких шкідників на шостій частині світу. А далі знов згадки про етапи життя в країні Рад – війна в Афгані, Чорнобиль і, нарешті, отримання пенсії в доволі молодому віці (на той час – аж сорок вісім рублів). І знов розбурхане політичне життя – розвал Союзу, самостійність України, кілька революцій і захоплення Криму, Донбасу, а тепер повномасштабна війна з кров’ю, смертями, каліцтвом невинних дітей, жінок і немічних старих людей!..
От чомусь все шебуршаться і не дають спокою згадки свого минулого (мабуть то таки вплив МОГО віку), а разом з тим і роздуми та тверезий, чесний аналіз всієї тої пертурбації політичної владної верхівки тієї країни, в якій, згідно СВОЄЇ долі, довелося так тяжко чапати до фінішної прямої. За весь цей час мені так і не довелося залізти по тій слизькій драбині на вищі щаблі (і за це дуже вдячний долі), зате чесно виконував накладені на МЕНЕ обов’язки. Та все ж, завжди придивлявся і аналізував, як і які люди досягали тих вершин влади – мабуть то дуже геніальні, порядні люди, які тільки й мріють, щоб всім, без виключення, забезпечити щасливе, безтурботне існування на цьому світі!..
Нажаль, в моїй пам’яті щось не збереглося такого, гідного пошани і добрих споминів, доброго та чуткого до простого люду лідера, вождя. Впевнений, дуже мало буде опонентів мені стосовно цією думки. Одразу виникає запитання: ”Ну чому ж при владі так мало чуйних, добрих, співчутливих постатей – тільки нарікання на владних чиновників, на їх ненаситну жадібність, безсердечність (доброта в них раптом прокидається тільки перед виборами і то тільки до тих, хто буде голосувати за них)?” Знову хочу попередити – то тільки МОЇ, приватні розмірковування.
В зв’язку з цим спливає на ум філософське висловлювання відомого письменника – Андре Моруа: ”Мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми тому, що вони поводяться з порядними людьми як із мерзотниками, а порядні люди поводяться з мерзотниками як із порядними людьми. При цьому в душі мерзотника – ненависть, заздрість, почуття власної неповноцінності.  Бо ви ж наносите йому найтяжчу образу, ви – живе заперечення його гнилої натури! ”  Багато років тому, талановитий письменник оприлюднив цю, дуже просту, думку – у боротьбі за владу і владне корито негідник піде на любе злодійство, любу підлість, бо він навіть не в змозі зрозуміти, що то означає совість, честь, доброта.
Дорогий читач, озирнися навколо, придивись до оточуючих ТЕБЕ людей – впевнений, більшість їх, то чесні, талановиті, працьовиті громадяни НАШОЇ любої України!.. І тільки дуже малий відсоток цього достойного суспільства (нажаль не зможу вирахувати кількість – напевно не більше одного відсотка, чи менше) покладе всі свої сили, особливо всю свою негативну енергію, топлячи, знешкоджуючи суперників у боротьбі за крісло біля такого бажаного корита. Причому, аналізуючи отаку вакханалію політичної драчки, не треба забувати про оточення перемігшого вождя, яке завжди пов’язане корпоративними, мафіозними тенетами і ТЕБЕ, якщо ТИ їм не подобаєшся, дуже швидко ліквідують – або морально, або фізично (тому безліч прикладів в НАШОМУ сучасному житті)…
Так, це реалії сьогодення, але треба бути реалістом і думати не тільки про нинішній день та осуджувати ці гидкі політичні ігри, а постаратися знайти ті первісні витоки, з яких все це почалося і ми вимушені тепер констатувати: - “Політичні ігри, то брудна справа…”  Я довго копирсався в анналах цього питання – вимушений визнати, що початку не знайшов, бо початок цієї брудної справи загубився ще в первісному строю… Але багато чого можна дізнатися і не залазячи так глибоко в історію. Достатньо, навіть не глибоко, фрагментарно понишпорити, почитати мемуари, щоденники тих людей, яких доля змусила жити і страждати в ті буремні роки війн, руйнування царств, народження революцій минулих століть. В цій, доволі нелегкій праці, мені на поміч прийшли дуже цікаві, скрупульозні дослідницькі і художні твори видатного письменника, багаторічного в’язня (в’язень знаменитої Таганки з п’ятирічного віку), талановитого вченого – Веніаміна Додіна, який зумів дослідити і увічнити в своїх творах всі звірства більшовизму. Наведу невеличкий фрагмент споминів, який випадково віднайшов В. З. Додін.               
До речі, я вже приводив, рекламував унікальну, ексклюзивну працю цього видатного дослідника бурхливої російської дійсності в попередніх своїх спогадах. Та все ж не можу втриматися, щоб не згадати знову деякі його унікальні знахідки, бо вони допомагають НАМ зрозуміти та правдиво оцінити діяльність тої нечисті, що зуміла захопити владу і стільки років цілеспрямовано винищувала населення шостої частини Землі.  Вже отримавши повну реабілітацію, після двадцяти одного року поневірянь по тюрмам та безлічі концтаборів з кількома смертними вироками він почав ретельні пошуки документів та свідоцтв, які б сповна розкрили всі ті звірства та кровожерливість бандитів, що пришли до верхівки влади після 1917-го року. Так одного разу, при обстеженні бібліотеки “Ближньої ” дачі Йосипа Віссаріоновича Сталіна ним було віднайдено тонку книжечку Івана Олексійовича Буніна, вперше опубліковану в Парижі в російській емігрантській газеті “ВОЗРОЖДЕНИЕ”  в тридцятих роках. В ній він дав всебічну, чесну характеристику епохи революції та Громадянської війни в Росії. Він зміг своїм аналітичним розумом пізнати і розкрити усе підле, бандитське нутро більшовиків та їх вождів – Леніна, Троцького, Сталіна, Дзержинського,Урицького та інших діячів влади Рад (за що і був довгий час забороненим автором в СРСР).
І. Бунін досяг всесвітнього визнання, як талановитий письменник, удостоєний Нобелівської премії і вимушений був емігрувати за кордон, бо душа його не могла миритися з тою звірячою, сатанинською дійсністю тогочасної Росії. Щоб ненароком не допустити помилки при перекладі уривка – приведу мовою оригінала: “Что мог сделать Пугачёв? Вот планетарный скот – другое дело. Выродок, нравственный идиот от рождения Ленин, явил миру как раз в самый разгар своей деятельности нечто удивительное, потрясающее – он разорил величайшую страну в мире и убил несколько миллионов человек! И всё-таки, мир уже настолько сошёл с ума, что среди бела дня спорят: – благодетель он человечества или нет?” 
І вертаючись до початку цих роздумів про політичну боротьбу, про чесність такої боротьби… Мабуть я можу виглядати, на чийсь погляд, великим песимістом та все ж зостаюся прихильником думки, що чесна, добра, внутрішньо інтелігентна, сповідуюча справжні демократичні ідеї людина не спроможна перемогти суперника, який здатен на будь-яку підлість заради влади та багатства. А керувати натовпом, до якого можу віднести, в якійсь мірі, і себе, психічно хворі мрійники світового лідерства вже навчилися дуже давно, що підтверджено сотнями років історії нашої цивілізації!.. Достатньо перерахувати імена тільки кількох, самих відомих вождів, диктаторів, які проливши ріки крові та вбивши мільйони людей намагалися керувати світом вічно… Мрійники та утопісти будуть запевняти нас – ні одному з тих мерзотників не вдалося жити вічно, їх царства канули в літа, що ж, то історична правда, але й щасливих, добрих для всіх, владних структур теж поки що в найближчий час не передбачається!.. Тож зостаюся реалістом-песимістом і бажаю собі і всім своїм друзям витримки та спокою… Закликаю всіх жити чесно, по-совісті, зберігати СВОЮ душу в чистоті…