Серпень, зеленоокий шатен, відпочивав на м'якій хмаринці, яка зачепилась за високу вербу на березі річки. Він милувався прозорим небом, слухав, про що пліткують Сорока з Сойкою, спостерігав за учбовими польотами юних Лелек і за зграйками легкокрилих Ластівок.
Верба висока і нашому натуралісту-любителю добре видно, що робиться внизу. А там...он коза баби Варвари залізла в город до баби Наталки і з'їла аж п'ять капустин! Серпень чув, як лаялася баба Наталка і кричала про п'ять, ні, про десять капустин. А що ж коза? А коза Маруська тільки трохи продегустувала ту капусту і все, зате крику, неначе серіал баба Наталка забула подивитись. Так думала коза, жуючи черговий капустяний листок. Серпень реготав в голос, спостерігаючи цю картину.
Так, що далі? Он собака, сусід Рижого і Кузьки, поніс заривати в пісок кісточку, а нагломордовський кіт, який завжди ганяє Рижого, вже приготувався вкрасти заховане.
А он на городі Хазяйка приятелів напинає смішними платочками Соняхи-це щоб Горобцям взимку було що їсти.
Аж ось і самі приятелі! На доріжці серед високої трави було чути голосок Кузьки-він співав веселу пісеньку про літо, про річку, про...ну про що придумав, про те і співав. Кіт підспівував як міг, махаючи рудим хвостом. Настрій у друзів був чудовий-погода прекрасна, літо ще не закінчилось, зараз буде якась цікава пригода із Серпнем-то чого ж сумувати?
Серпень зустрів друзів обіймами і смачним обідом, бо ж таки пора підкріпити сили перед пригодами. Столом слугував великий пеньок біля хатинки, бо ж на свіжому повітрі завжди гарний апетит. Смачний борщ, млинці з сиром, гриби в сметані і на десерт-шоколадне морозиво! Літо ж все-таки!
"Ну, тепер можно і пригоду",-гарненько вмивши свою пухнасту мордочку, сказав кіт. Треба, значить, треба! Наш чарівник і романтик повів друзів, куди б ви думали? "На город? А де ж пригода?,-Рижий був приголомшено-незадоволений, бо хіба ж город це пригода? Він же на городі кожного дня буває і ніяких тобі пригод!
Але Серпень взяв великого плетеного кошика собі, маленького-Кузьмі і повів компанію до грядки з помідорами. А там таке розмаїття! Червоні, жовті, рожеві, круглі, овальні, великі і маленькі, навіть в формі серця є. А як добре зірвати з куща ароматний круглий помідорчик, витерти його просто рукою і з задоволенням з'їсти. Так, помідори зібрали, повний кошик, буде і томат, і соуси різні, і смачні помідорчики в банках.
Можно відпочити. І друзі наввипередки побігли до річки. Водичка тепла, берег чистий, пісочок біленький-красота!
Друзі пірнали, діставали з дна камінці, якісь намистини, чиєсь дзеркальце, яке, до речі, вони потім подарували мамі-Мишці. А Рижий в цей час дрімав на теплому камені, час від часу розплющуючи то одне, то друге око-треба ж спостерігати за тими плавцями.
Коли досхочу напірналися і нареготалися, Кузька з великого листка жовтого латаття змайстував човника і запросив Мишку з Мишенятами покататися. До них приєдналися малі Жабенята і двоє сором'язливих Бобренят, а Серпень, взявши фотоапарат, робив фантастичні знімки: Кузька з веслом, Мишеня сміється з того, як кумедно Жабенята розказують про репетиції хору імені Жабинського, Бобреня, заслухавшись, про що пліткує Сорока, ледь не перекинуло легенького човника. А ось справжній шедевр-Рижий ловить у траві коників-стрибунців!
Коли всі накупались, нафотографувались і трохи засмагли, Кузька нагадав, що на них чекає ще садок. "А як же? Нам треба зібрати яблука. Щоб Хазяйці було з чого варення зварити." Садок зустрів густим яблучним ароматом, тихим шелестом листя і яблучними рум'яними щічками у траві. Друзі швидко назбирали два повних кошика-і на варення, і на кислиці сушені, щоб компотик варити, на все вистачить!
А там поруч і сливи янтарно світяться на сонці, запрошуючи скуштувати медової смакоти. Ну як можно відмовитися від такого запрошення? Поласувати солодкою ягодою завітали Бджілки, Оси з тонкою талією, поважний Джміль в смугастому костюмі. Бенкет у розпалі! Тому нашим трудівникам треба бути дуже обережними, щоб якась Оса не переплутала солодку сливу з Кузькиною щічкою, що така ж рум'яна і солодка від сливового соку. Та ось і кошик зі сливами повнісінький! Тепер можно і відпочити.
Друзі сиділи під старою ялиною, пили чай з пиріжками, слухали, як затихає літній день, як розпочинає свій концерт хор імені Жабинського, як готується приєднатися оркестр Цвіркунів, як сміються юні феї, бо ж Літо, бо ж юність, бо ж канікули...
А серпневий Вечір накривав плечі напівпрозорим легким шарфом...