Дехто скаржиться на те, що технології трансерфінгу їм даються вряди-годи.
Припустимо, працює протягом року чи двох, а далі "дива" починають дрібнішати.
Що не так?
По-перше, найкраще працює ця технологія (навіть комплекс технологій) у тих, чиє дитинство було відносно спокійним. Я маю на увазі не відсутність незапланованих переїздів чи відкритих конфліктів у родині, а саме відчуття базової поваги та прийняття, яке отримує особа деінде і саме в ключові миттєвості життя.
Якщо не в батьків, то в братів чи сестер, тіток, бабусь, навіть викладачів початкової школи.
Чи помічали ви, що адепти цього вчення майже не споглядають телевізійні канали, але плідно працюють над чимось творчим у широкому сенсі?
Це ще одна цікавинка. Не слід "розвінчувати" цей комплекс технологій. Не варто навіть називати його незрілою компіляцією.
Це, скоріше за все, такий собі "місток" до інших практик, технік та систем.
Перш ніж починати будь-який шлях, варто зрозуміти, чого бажаєте саме Ви.
До прикладу, якщо ви є матеріалістом чи матеріалісткою від природи, то в будь-якому разі на 100% тікати від світу - не завжди далекоглядно.
По-друге, акцент на внутрішніх станах краще вдається інтровертам. Їм легше в собі вирощувати якісь "сади", викопувати "печери", рити "акведуки" тощо.
В чому тоді полягає реальна користь від трансерфінгу?
У вмінні керувати своїми емоціями, відділяти мрії та плани від намірів.
Вчителів трансерфінгу більше, ніж фахових майстрів трансцендентної медитації, але менше, ніж стандартних, ніби "клонованих" фахівців та фахівчинь із транзактного аналізу з їхніми "плюсами" та "мінусами".
Варто зрозуміти, що мудрість практична відрізняється від теоретичної, а витончені техніки - від простих, лаконічних та об'єктивних.
Ті, хто тяжіють до екзотики, дійсно можуть багато яскравих рішень знайти в цьому циклі книг, ну а щодо сироїдіння та екопоселень - це доволі цікавий досвід, якщо не занурюватись надто глибоко.
Отже, намір - інстинктивний потяг до якоїсь діяльності та вчинків, дуже часто неусвідомлюваний.
План - це вже контури/абриси/нариси внутрішнього бачення майбутнього,
А мрія - не менш важлива, вона містить у собі компоненту несподіванки та казковості.
І трохи про транзактний аналіз.
Так, він є сильною методикою в психотерапії, він є науково підтвердженим, ліцензованим підходом, тощо, але абсолютизація методу, так само як зведення конкурентних підходів нанівець, є не завжди правильним рішенням у довгостроковій перспективі.
Існують випадки 1/100 000, які варто враховувати, але які є настільки феноменальними, що досі викликають подив як у наукової спільноти, так і в широкого загалу.
Сама по собі "наука" як дзеркало є доволі інертною, тією, що може пасивно опиратися впровадженню нових термінів, уявлень, гіпотез та понять.
Наука сама по собі є в багатьох випадках інертною, а поодинокі науковці та НДІ, на щастя, ні...
Кому може стати в нагоді трансерфінг на перших етапах занурення до самопізнання та самовдосконалення?
1. Як не дивно, кінестетикам. Усім людям, чия діяльність залежить від руху, гнучкості, швидкості реагування, адже їм усвідомлювати й долати обмеження важко.
З якої причини?
Кінестетик - людина, яка "зчитує" невідповідність слів фактам за допомогою ретельного "прочісування" ландшафту. Як це використовувати?
Припустимо, клас непосидючий. Якщо викладач або репетитор вважає, що справа в ній (ньому), почнуться обурення, визискування, вигорання, почуття самотності тощо. Якщо діти вважатимуть, що вони "неправильні", це буде ще низка трагедій різного штибу (ймовірно), адже в момент формування стрижневих рис характеру саму по собі гідність та потяг до самовираження обмежують.
Чому важко їм?
Бо попередні покоління настільки себе "зацензурували", що ледь не ключові теми історії, футурології, точних та гуманітарних наук "скрінять", бо "за правилами педагогіки це, це й це не на часі".
Отже, давати дітям можливість помедитувати, а потім знову розв'язувати рівняння, давати їм можливість безконтрольно бігати й танцювати, діставати книги з найвищих полиць - правильно.
Це сформує "банк приємних спогадів" та базову самоповагу відповідно.
Для дорослих: крім так званих оспіваних педагогами "formative years'', є ще й невеличкі "віконечка" для змін на краще, хоч і не глобальних, та істотних.
Розмаїте й послідовне спілкування - нібито своєрідний підхід до формування принциповості й гнучкості характеру, що вони є однаково важливі.
Повертаючись до трансерфінгу: важливо, але в поєднанні з іншими методами самовдосконалення, іншими елементами здорового способу життя.