...Телефон різко завібрував під подушкою і висмикнув з того солодкого подрімування, яке передує сну. Катя схопилася і сіла протираючи очі. Від несподіванки розболілася голова і тривога підступно заповзла в серце і скувала його страхом.
- Ой, чого ж це я? Найгірші дні вже позаду, вже нічого мене не зможе налякати.
Серце потрохи заспокоїлося . Ліниво полізла рукою під подушку і витягнула телефон. Екран ще світився від отриманого повідомлення.
; Катя! Якби ти знала, яка складна людина Петро ! Якби ти знала , як мені з ним важко ! Це він тільки на людях такий добрий і чуйний і розуміючий, а вдома постійно кричить, скандалить і ображає мене ! Весь бруд виливає на мене! От і зараз : з нічого влаштував сварку, пообзивав мене і пішов спати ! І йому хоч би що , а мене серце болить!
Катя вдивлялася в екран і кілька разів перечитала повідомлення. Вона ніяк не могла зрозуміти від кого воно і про що. Номер телефону не був занесений в її рубрику контактів то ж ніякого імені не спливало в заспаній свідомості. Але все ж автоматично настукала відповідь, яка б підійшла будь-кому :
; Співчуваю. Не бери близько до серця. Розслабся. Всі чоловіки однакові і думають перш за все про себе.
Тим часом перебирала в пам'яті, кому останнім часом давала свій номер телефону.
- Петро.... Петро... що за Петро? Серед знайомих пар з таким іменем нікого не було. Хіба.... - від здивування аж встала і пішла на кухню випити шклянку води. Та не може бути ! Згадала, як вчора, під час прогулянки, випадково зустріла давнього знайомого, друга молодості Петра з дружиною. Ця зустріч сколихнула її і вирвала із рутини останніх місяців.
Після несподіваної і швидкої, як комета, хвороби чоловіка і потім його смерті, Катя наче провалилася в лімб. Час зупинився. Життя перетворилося в сіре існування. Дні перетікали в ночі, а замість серця утворилася крижина. Постійно бракувало повітря. Вона дослуховувалася до кроків в коридорі і сподівалася, що двері от-от відчиняться і її любий чоловік зайде і стисне в обіймах зі словами : " Ох, як я за тобою скучив! Як мені тебе бракувало! "
Сльози підступили і затиснуло в горлі... Як їй тоді хотілося теж померти, незважаючи на підтримку всієї родини. Щоб якось відійти, приїхала до рідного міста і цілими днями блукала вулицями від церкви до церкви, поки ноги переставали слухати. Тоді повертала додому, падала безсила на ліжко і приймала снодійне, щоб провалитися в глибоку чорноту без думок і снів. Помалу біль почав відпускати.
Отож і вчора вона продовжувала свій обхід церков, поки хтось не гукнув її :
- Катя??? Ви ж Катя, правда ? Я не помилився ?
Перед нею стояв якийсь незнайомий, опецькуватий, з круглим пивним черевцем мужчина і впевнено усміхався.
- Так, ви не помилилися, я Катя . А , я перепрошую, ви хто ? Ми знайомі ?
Мужчина високо скинув бровами :
; Невже я так змінився? Петро я, пам'ятаєш ?
На мить задумалася : "Гм.. Петро... "
- Петро ? Ах, так! Згадала! Ну.... ти ж такий... солідний тепер зробився ! Привіт, як поживаєш ?
Людський потік , що до тепер бурхливо плив по тротуару на мить зашпортався на них, і спробував знову затягнути у свою течію, розвівши в різних напрямках.
; Давай зайдем кудись, вип'єм по каві та й поговоромо, якщо, звичайно, маєш час.
Часу в Каті було вдосталь, тому вона після хвильки роздумів погодилася.
Вже в кафе, сідаючи за столик, вона помітила біля Петра таку саму кругленьку жіночку з претензіями на красуню - високо нататуйовані брови, пухкі вколені губи , яскравий мейкап на майже нерухомому від ботоксу обличчі - все мало вказувати на статус небідної, яка намагається наслідувати телевізійних персонажів.
-А це моя дружина. Знаєш, вона в мене свій бізнес має! - гордо заявив Петро. Дружина демонстративно закотила очі і втупилася в телефон.
Розмова потекла звичним руслом, як завжди, коли зустрічаються давні знайомі які не бачилися енну кількість років : згадували бувших спільних друзів, хто де зараз, чим займається, сім'я ... Краєм ока Катя помітила, що коли вони голосно сміялися, згадуючи якісь пікантні ситуації, Петрова дружина здригалася і як на голках підскакувала на своєму кріслі, а ще, час-від-часу, коли Петро вихвалявся якимись своїми досягненнями, вона швиденько обламувала його, кривила губи в єхидній посмішці, закочувала очі і всім своїм виглядом показувала, що їй нудно і вона бажає якнайшвидше піти геть. Якось, після згадки про безсонні ночі на дискотеці і нічні купання в озері, Петрова дружина кинула:
; Ой, та то все давно минуло! Його вже навіть секс давно не цікавить! Тепер йому б лише поїсти, побухати і поспати!
Каті стало дуже незручно, але Петро нічого цього не помічав, а може робив вигляд, що не помічає. Після чергового саркастичного зауваження Катя поглянула на годинник і перервала Петра :
; Вибачте, мені час, в мене призначена зустріч.
; О, то давай обміняємося телефонами і ще якось зідзвонимося, - відразу прохопився Петро. А ти, давай, іди плати, - кинув він дружині.
Дружина на мить скам'яніла, а потім, зміряла Петра з голови до ніг спопеляючим поглядом.
- Та ви що, і не думайте платити, це я вам дякую за компанію, - швидко промовила Катя.
Вдома вона залізла в ванну і розслабилася. Думки про те, що життя для неї закінчилося починали відступати. А все дякуючи сусідці, яка взяла її під своє крило і піклувалася наче власною донькою. Її мудрі розважання разом з виснажуючими пішими прогулянками робили свою тихеньку благотворну справу.
І от, це дивне повідомлення серед ночі !
Екран знову засвітився :
- Ні, не всі однакові ! Просто коли нема поваги, то чоловік собі може багато дозволити! Я все для нього роблю, а він цього не цінує ! Через нього в мене дітей немає ! Через нього я одна! Ми навіть спимо в різних кімнатах !
Катя ошелешено дивилася в телефон - її не цікавили подробиці чужого інтимного життя. Та й сама вона ніколи б не написала таке незнайомій людині, тим більше колишній знайомій свого чоловіка. Але може в неї і подруг немає перед якими можна поплакатися ? Часом легше відкритися незнайомим, особливо коли хочеш зберегти видимість благополуччя.
; Ну не знаю.... Я його таким в молодості не пам'ятаю... Тай не жила я з ним ніколи. Попробуй поговорити... Скажи, що, якщо не зміниться, то ти підеш від нього. Може це його злякає...
; Ой, я вже 10 разів з чемоданами біля дверей стояла, а він не пускає !
- Ну якщо не відпускає, то любить.... Сходіть до сімейного психолога...
Більше нічого мудрого в голову Каті не приходило . "Боже... В мене в самої купа своїх проблем, навіщо мені ще чужі",- з цими думками Катя знову поволі почала провалюватися в сон...
Телефон знову різко завібрував.
; Ти що собі дозволяєш ? Ти чого в мою сім'ю влазиш? Тримайся від неї подалі !
Повідомлення було від Петра.
Катя розгублено дивилася в телефон і намагалася вникнути в суть.
- Що за чортівня ? Куди вона влізала ? Про що мова? Це така якась хитра гра його дружини ? Це вона таким чином намагається його втримати ? Світ таки потрохи сходить з розуму.
"А мені то тре ? Та нехай там варяться у власному соці!" - сказала вона собі. Швиденько набрала "ОК" і відправила відповідь.
#моїпараболи