Липень-блондин з синіми очима і трохи обгорілим на сонці носом наспівував легковажну мелодію. Настрій у нього був прекрасний, погода-бо ж він налагодив погодного перемикача на режим "тепло, але не жарко"-чудова, все навкруги радує око:річка, луки, город...
Город. Там роботи-море! Якої, запитаєте? А ідіть з Липнем, він покаже.
Ось, бачите, зарослі такі собі, густенькі, це малина. Дивіться, скільки стиглих ягідок! Беремо миску і зриваємо, обережно!, кожну ягідку. Одну в миску, одну до рота, тільки уважно дивіться, щоб не з'їсти противного такого жучку-вонючку, бо дуже вже противно в роті буде! А її ж, цієї малини, так багато, а Сонце так підігріває, а комарі хоч і спека, такі нахабні-кусають без жодного сорому! Нарешті, миска повна, в животі теж малиновий настрій, ідемо далі.
А далі у Липня...он, до речі, Кузька з Рижим, треба підождати. У Кузьки свій маршрут-він спочатку зазирнув до куща колючого кряжовника, трохи вколовся, але пригостився смачними прозорими ягодами. "Он бачиш, зернятка видно, підніми до сонця",-і біжить далі, в малинник. Там він зустрічає того самого жучка-вонючку, розпитує про останні новини, збирає ягоди, ароматні і солодкі, які не побачив Липень, складає їх до маленького кошика, трохи їсть і біжить по стежці далі.
А Рижий, він же кіт і мисливець, побачив якесь Мишеня, загнав його під пеньок і розказує, яке зелене чудовисько, що живе в коморі, він сьогодні переміг, а пилосос, якого Хазяйка викотила для прибирання, навіть не знав, що його так героїчно переміг отой хвостатий боягуз, що завжди ховається на шафі.
А Липень вже назбирав повний кошик, сплетений з лози, зелененьких огірочків. Який гарний урожай!
"Ну що, можно і пообідати",- у Кузьки, нашого домовитого Кузьки, як завжди, все для цього є-достатньо тільки взяти чарівну скриньку і ось вам і пиріжки зі сметаною, і ковбаска, і смачне морозиво. Приятелі відпочивали, насолоджуюючись обідом і веселими історіями, які розказував Їжак, бо ж як його не запросити, Сорока, яка летіла з дального лісу і їй ну дуже необхідно було поділитися з кимось плітками, Кузькиними казками і героїчними побрехеньками Рижого.
"Але відпочинок це добре, звичайно, та нас чекає ще грядка з часником",-сказав Липень і пішов по лопату. Ой, як Кузька допомагав Липню і Хазяйці копати той часник! Копав, складав, а потім, ввечері, вони з Хазяйкою і Рижим сядуть у дворі і будуть плести коси. З чого коси? Так з часнику, звичайно ж! Та це буде потім, а зараз у них ще купа справ.
"Мабуть, твій перемикач зламався",-позираючи з тривогою на небо, сказав Кузька. І було чого переживати: з-за горизонту до них наближалися насуплені Хмари, щось незадоволено бурмочучи на своєму, хмариному. А поки немає дощу, треба швиденько прибрати з городу часник і друзі заходилися допомагати Хазяйці.
Дощ стукотів по вікнах, великі краплі стрибали по листі, а друзі сиділи в затишній кухні, пили молочний коктейль, ласували морозивом з малиною, згадували, як готувалися до Дня Івана Купала і роздивлялися фотографії і свята. Ось Липень знайшов галявину для вогнища, а тут дівчата плетуть вінки з найкращих польових квітів, а ось вони вже у вінках
кружляють у хороводі. А ось найтаємніша фотографія -дівчата пускають на воду свої вінки. "Це так романтично",- мрійливо зітхнув Кузька і вже вкотре почав розповідати дуже страшну історію про те, як він ходив на пошуки квітки папороті. Він розповідав так цікаво, так правдиво, що Місяць, що заступив на чергування-дощ, до речі, вже скінчився-аж заслухався.
Не будемо заважати шановному казкарю, ми попросимо його розповісти цю страшенно містичну історію пізніше.