НА ЛІТЕРАТСЬКІЙ ОКОЛИЦІ
Це літо в Лодзі стало найщасливішим за останні декілька років. Уперше моя душа відпочивала неначе забезпечена всім дитинка, а тіло натомість було зайняте важкою фізичною працею, якої я не знала ніколи.
За перші три місяці виснажливо-каторжної роботи я схудла на тридцять кіло і стала майже стрункою. І вподобала сама себе ще більше, ніж до того. Від стрімких візуальних змін мій характер набув іще більш виразисту нарцисичну акцентуацію. І тепер, мені так здається, я надто часто "кривляюся" перед люстерком із фотокамерою.
Моє незнання, а попервах й абсолютне нерозуміння іноземної польської мови настільки розкріпачило і вивільнило з під контроля розуму мою невгамовну і допитливу до усіляких приключок душу, що вона "роздяпила" свої величезні крила і полетіла безбоязно райською птахою.
Тож і не дивно, що її грайливі й беззастережні пурхання привернули увагу хижачки, яка полює тут на наївних та необізнаних "обцoкрайовцев".
- Івонно, моя мила випадкова подружко, як же файно ми з тобою повабилися. Прощавай, нестримна фантазерка й емоційно-експресивна організаторка. Па, "чорнява принцеско".
Тепер місто Лодзь завжди буде асоціюватися у мене з фортепіанною музикою А.Рубінштейна і вокально-інструментальною джазовою музикою, яка лунає в самому центрі вулиці Петраковської.
-
Повибрикувалася й повикаблучувалася моя душа комашкою і скоро настала зима. Агенція праці, в якій я оформлена, переселила мене із самого центра міста в інший хостел на віддалену околицю Лодзя.
Ми називаємо цей район "Рубльовкою", або "Конча-Заспою", бо він
забудований фешенебельними котеджними селищами. А тутешні поляки називають його "Літератським", бо кожна місцева вулиця носить ім'я якого-небудь польського поета або письменника.
- Це вулиця Тувіма. Чули про такого що небудь? - запитує "екскурсовод" Павло, вдихаючи свіже тепле повітря, що дує з кондиціонеру в просторому джипі.
- Звісно. Бачу його увесь час і скрізь. На Петраковський, наприклад.
- Так-так. А це вулиця Рея... А це - Пруса... А це - Бронєвського... А тут на Кохановського розміщується ваш хостел.
Дивно, Павел-поляк є другою людиною у Польщі, яка знає хто такий Тарас Шевченко. Навіть в книжкових магазинах зводять плечима коли я називаю українських авторів: - Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Оксана Забужко, Сергій Жадан...
Запитую: - А "Планета Полин" О. Забужко у вас є?
Продавчиня відповідає дуже напружено, зітхаючи: - Ось маленька поличка з кількома книжечками українських авторів, тут подивиться.
Дивлюся... Стоять дві книжки "Планета Полин" Оксани Забужко польською мовою.
Так а що ж дивуватися з поляків, коли половину з цих авторів-літераторів не знають навіть ті "українці" з якими я тут працюю ось уже десять місяців. Ані східняки, ані західняки їх не знають. Та байдуже з якої області України вони усі, бо не читають не ті, не інші.
А якби хтось знав які фільми "наші українці" тут дивляться і яку музику вони тут слухають... Ох-ох, тут час застиг ще на 1970-х і 1990-х. У Польщі я повернулася у минуле - в часи свого дитинства і юності, де чаклує посохом Морозко, лунають пісні Ірини Аллєгрової, скачуть вперед Гардемарини і з легким паром п'є в бані Женя Лукашин.
-
А поляк Матеуш, що вже п'ять років пропрацював з "нашими українцями" й до цих пір думав, що вивчає українську мову, грізно звів брови, коли я повідомила йому "Матеуш, тут нема жодного, хто говорить українською!", і запитав невдоволений "Для че'го о'ні му'вят по росі'йски?!".
- Для те'го же колабора'нти о'ні. - відповіла йому.
Він весело усміхнувся.
-
Тепер гуляю по Літератській околиці, свого не цураюся й чужому поволі-помалу навчаюся. Тут усі вулиці названі іменами таких польських авторів:
- Бронєвський Владислав (17.12.1897-10.02.1962) – польський поет, перекладач, журналіст;
- Виспянський Станіслав (15.01.1869-28.11.1997) - польський поет, драматург, живописець; будучи патріотично налаштованим письменником, створив серію символічних національних драм, пройнятих художньою філософією руху "Молода Польща"; був одним з найвидатніших і різнобічних художників Європи свого часу; неофіційно його називали "четвертим польським пророком" (поряд з польською "трійцею" поетів-пророків Міцкевичем, Словацьким Красінським);
- Кохановський Ян (06.01.1530-22.08.1584) - польський поет, перекладач і драматург епохи Відродження;
- Налковська Зоф'я (10.11.1884-17.12.1954) - польська письменниця, журналістка, публіцистка і драматург, лауреат Державної премії ПНР (1953);
- Павліковська Марія (24.11.1891-09.07.1945) - польська поетеса і драматург міжвоєнного періоду, лауреатка Золотих Академічних лаврів Польської Академії Літератури;
- Прус Болеслав (20.08.1847-19.05.1912) - польський письменник, один з видатних представників критичного реалізму;
- Рей Миколай (04.02.1505-1569) - польський письменник і поет-мораліст, релігійний полеміст епохи Відродження, політик, музикант; його називають "батьком польської літератури", оскільки він першим серед польських письменників писав тільки рідною мовою, хоча повсюди панівною була латина;
- Тетмаєр Казімеж (12.02.1865-18.01.1940) - один із найпопулярніших поетів у Польщі наприкінці XIX — напочатку XX століття, прозаїк і драматург;
- Тувім Юліан (13.09.1894-27.12.1953) - польський поет, перекладач і мовознавець, найвизначніший автор першої декади міжвоєнного двадцятиліття.