У небі плавали хмарки. Хоча не просто плавали, а працювали: зображували із себе зайців і птахів, драконів і ведмедів. Робота у них така, зображувати всяке.
– Це щоб тренувати людську уяву, – пояснюють вони.
– Але ж є такі, котрі нікого не зображують, – каже сторонній спостерігач. – Просто шматочки вати, та й усе.
Хмарки зітхнули.
– Чуєте, що про вас кажуть? – спитали вони у безформних. – Чому не стараєтесь? Хочете, щоб через вас уява у людей притупилася?
– Навпаки, – не розгубилися ті. – Ми цю уяву ще ліпше тренуємо! Адже її треба щосили напружувати, щоб розпізнати у нас бодай кого-небудь.
Після того вони порадили сторонньому спостерігачеві або ставати вже невідстороненим, або йти спостерігати деінде. І все нарешті налагодилося.
Аж тут почалася війна.
Хмарки зразу пішли до ППО, заступати українську землю від смертоносних ракет.
Стараються як можуть.
(переклад Юлії Шекет)
***
Про облака
По небу плавали облака. Хотя не просто плавали, а работали: изображали из себя зайцев и птиц, драконов и медведей. Работа у них такая, изображать всякое.
– Это чтобы тренировать человеческое воображение, – объясняют они.
– Но ведь есть такие, которые никого не изображают, – сказал посторонний наблюдатель. – Просто кусочки ваты, и всё.
Облака вздохнули.
– Слышите, что о вас говорят? – спросили они у бесформенных. – Почему не стараетесь? Хотите, чтобы из-за вас воображение у людей притупилось?
– Наоборот, – не растерялись те. – Мы это воображение ещё лучше тренируем! Ведь его надо изо всех сил напрягать, чтобы распознать в нас хоть кого-нибудь.
После этого они посоветовали постороннему наблюдателю либо становиться уже своим, либо идти наблюдать в другое место. И всё наконец наладилось.
Но тут началась война.
Облака зразу пошли в ПВО, закрывать украинскую землю от смертоносных ракет.
Стараются, как могут.