Травень хоч і дуже непостійний та непередбачуваний хлопець, але він пам'ятав про те, що пообіцяв не так давно капусті-вона просила дати дощу. То ж робити нічого, треба виконувати свої обіцянки. І Травень пішов домовлятися с Дощем, з Хмарами, з Вітром. Хмари комизились, задирали носи, надували губи, але врешті решт погодилися з умовою про те, що на їхній дощовій вечірці будуть Грім з Блискавкою, інакше ну ніяк. Що залишалось робити? Довелося Травню погоджуватися, все ж таки назад ходу немає.
А поки Хмари з Дощем радилися і збиралися з думками, у майстерні дизайнера і парфюмера творилося яскраво-ароматне диво: Травень разом з помічниками Музою і чарівними феями чаклували над сувоями різнокольорового шовку, атласу, невагомого шифону і витонченого мережива. Ой, які шикарно-неймовірні сукні, сарафани і платки виходили з-під умілих рук!
А тим часом до майстерні завітали наші приятелі-Кузьма з Рижим і завмерли здивовано-все навкруги було таке казково-прекрасне, аж дух захоплювало! Он акація, немов наречена, стоїть, зачарована в сукні з такого тонкого мережива, здається, ні в кого немає такої дивовижної сукенки. А наш парфюмер дістав малесенький кришталевий, дуже вишуканий флакончик, змахнув чарівною паличкою, змішав сонячні промені, трохи місячного примарного сяйва, додав трохи медового смаку і подарував цей аромат акації.
З різнокольорового атласу свої нарядні сукні отримали горді іриси. У скромних ромашок-легкі сарафани з білого ситцю, он як легко вони кружляють в танці.
Поважний Джміль, покружлявши над галявинкою, попросив дозволу в однієї з ромашок присісти перепочити, а Стрекози з прозорими крильцями закружляли разом з ними в вальсі.
Рижий з Кузьмою ходили, роздивлялися, знайомились, щось іноді радили маестро. Раптом на душі у Кузьки стало так тепло, так радісно, він спочатку не зрозумів, що сталося, але потім помітив, як Травень дістав із своєї скриньки жменьку рожевих і червоних світлячків і обережно дмухнув на долоньки. Кузька завмер-перед ним з'явились, ошатні та ароматні, кущі шипшини з ніжними квітками-світляками рожевого і червоного кольорів.
А тим часом кіт знайшов собі забаву-він грав у схованки і в доганялки з яскравою зграйкою метеликів. Ця весела компанія весело реготала, ховаючись серед високої трави, маскуючись і намагаючись не ворушитися.
А Травень творив, натхненно і з Фантазією, широкими мазками розфарбовуючи луки, обережними-кожну квіточку, змішуючи фарби, комбінуючи і сміливо імпровізуючи з відтінками, тканинами, даруючи посмішки і тепло.
А що ж Хмари з Дощем? Невже передумали? А ось і ні! Ці пихаті дами почали з'являтися на небі ближче до вечора, готуючись до нічної шаленої вечірки. Грім готував свої барабани, Блискавка не могла вирішити, яку ж сукню надягнути-жовту чи фіолетову і тому надягнула обидві. Вечірка була запланована на вечір, але гості зібралися раніше і...Кузька з Рижим швиденько-швидесенько втекли додому, бо ж уже Грім запросив Блискавку на перший танок, і Дощ не втримався і вдарив гопака, та так, що наші цінителі прекрасного ледве встигли втекти від цього танцюриста. С полегшенням зітхнувши, уже спокійно зайшли до кімнати, підкріпилися кашкою з шматочками м'яса, трохи посперечалися, чи на крісло-читати казки, чи на підвіконня-спостерігати за Травнем і його шаленими гостями. Вирішили, що Кузька може читати і на підвіконні, бо ж за вікном може бути теж цікаво.
І весь вечір читали, роздивлялись малюнки, ховалися від занадто гучних барабанів дядька Грому, рахували, скільки разів Блискавка переодягала свої сукні і вгадували, яку ж мелодію зараз грає Травень на дощовій флейті.
А коли вечірка скінчилася і всі розійшлись додому, у вікно зазирнув яскравий Місяць і посміхнувся-наші милі приятелі спали в м'якенькій лежаночці, вкрившись пухнастим хвостом Рижого.