Рижий біг по хмаринці. Він наздоганяв сусідського кота з нахабною мордою. І ось, коли, нарешті, до нахаби залишилось півстрибка, кіт зірвався з хмарки і полетів вниз...
Рижий заволав не своїм голосом і...прокинувся! Він лежав на підлозі, бо так розмахував лапами, що впав з крісла. Так сказав Кузька, а Кузька не стане брехати.
Кіт ще трохи полежав, покомизився, бо ж коли ще доведеться поганяти того нахабного кота, і встав, бо сніданок же ніхто не відміняв. Та й на вулицю треба, он уже Травень зайчиків своїх пускає у вікно, мовляв, виходьте вже, Сонечко високо.
Поснідавши, приятелі вийшли на вулицю і відразу потрапили в обійми Травня, лагідні сонячні обійми, у яскравий і дзвінкий ранок.
Рижий, задравши хвоста, почимчикував на галявинку з пухнастими кульбабками-он вони привітно посміхаються, нахиляючи свої пухнасті голівки. Кіт торкався лапкою до пухнастої м'якенької кульки і в повітря злітали маленькі кульбабкині пушинки-сніжинки. Рижий задоволено посміхався, спостерігаючи за пухнастими парашутиками, що розліталися навкруги-навесні з'являться нові жовтенькі курчатка-кульбабки.
А Кузька, діставши з чарівної своєї скриньки фотоапарат, у захваті фотографував кота, який весело кружляв разом з пухнастими парашутиками, потім роздивлявся зеленого коника, потім тікав від дуже нахабних мурах, бо бачте, він сидів на їхньому шляху. Кіт потім ображено розповідав Кузьмі, як ціла купа отакенних здоровецьких комашок ледве його, бідного, не з'їла.
А що ж Травень? О, Травень такий господар! У нього на городі он вже і картопелька зеленіє кущиками, і цибулька стрункими стебельцями тягнеться до Сонечка, огірочки сонно визирають з земельки двома маленькими листочками, та й кавуни не відстають. Он Хазяйка посадила помідори з перцем-стоять, тремтять тоненькими стебельцями- страшно їм на новому місці, капуста привітно махає листочками, мовляв, Травню любий, дощику нам приведи.
І Травень обіцяє, що домовиться скоро з примхливими Хмарами, що буде їм Дощик.
А тим часом розкидає сувої шовку, атласу, шифону різних, неймовірно-прекрасних кольорів і відтінків і творить диво-дивнєє: ось горді Іриси вже отримали свої пишні сукенки з атласу синього, голубого, жовтого, фіолетового кольору, у ніжних лілейників сукні з теплого жовто-оранжевого шовку. Калина тихо мліє в білосніжній мереживній хустині, стрункі маки в сорочках з червоного атласу тихенько слухають і радіють Весні, а на замріяних каштанах урочисто цвітуть біло-рожеві свічки.
"А луки! Ось ходімте на луки!"-І Кузька з Рижим, весело підстрибуючи, побігли за Травнем на луки, де гуляв Вітерець, де невтомні Бджілки-трудівниці кружляли навколо різнокольорових травневих квітів зі своїми кришталевими відерцями і збирали запашний нектар, де поважні Джмелі в смугастих костюмах кокетували з легковажними Стрекозами і яскравими Метеликами і запрошували їх на тур вальсу.
Кузька постійно щось фотографував, щось малював і записував у своєму блокноті. "На пам'ять ",-пояснив він Рижому.
Насолодившись відпочинком на луках, друзі згадали про те, що сьогодні ще не бачили Жабеня, та й з Бобрами не віталися, тому поспішили до річки. Жабеня сиділо на великому листку лілії, бовтаючи лапками в прозорій воді. "Приходьте на вечірній концерт, буде цікаво",-запросив юний артист друзів і вручив кожному білетик-зелений листочок, на якому легко було прочитати час і місце проведення концерту. "А зараз вибачте, мені треба на репетицію",- промовив юний артист і елегантно стрибнув у воду.
Друзі пройшли трохи далі по берегу і тільки дивувались-бобрячих хаток на річці побільшало! Хазяйновиті Бобри майстерно і віртуозно вибудовують свої хатинки, щоб сімейство мало де жити. Приятелі трохи потеревенили з будівельниками, розповіли останні новини, домовились про те, що разом поплавають і пішли додому, бо вже й обідати пора.
На обід у Травня був куліш, справжній польовий куліш, млинці з сиром, смажена риба і гарячий шоколад. Друзі сиділи під старою ялиною, слухали побрехеньки Сороки, рахували, скільки кому накує років Зозуля, спостерігали за легкокрилими Ластівками, за елегантним Лелекою, що прилетів за здобиччю для своєї родини, пригощали Білку з малечею смачними горішками і розповідали одне одному смішні історії.
А потім був концерт! Неймовірний концерт за участі ароматного Вечора, солодкоголосого маестро-Соловейка і дуже талановитого оркестру імені Жаботинського!
Наші друзі отримали ні з чим незрівнянне задоволення! І всю ніч їм снилась чарівна музика, шифоновий вечірній шлейф з неймовірних ароматів і усміхнений Травень.