Ми ховаємось під виразом очей
Світ навкруги ніби не чий
Хтось нам малює перебіг
Днів і речей
А ми шукаємо мир у собі
І в уяві своєй
Там
Де відповіді нема
Де у темряві сирени
Де вже зараз чиєсь життя забрала тьма
Де не стало чиєїсь судьби
Чи встиг він покаятись?
А може пішов
Як і не жив
Мов би?
А ми живемо
Ховаючи погляд
Під часом дошей
А світ навкруги плине
Наче сон
Чей?
Ніби наш
А життя чуже
І події
І мрії
Пливуть
Повз нас
І ми прокидаємося
Живі
І радіємо сонцю
І день новий
І час
І ми у тім дні
Нові
І ми сподіваємося
Що останемося живі
І все буде добре
Все мине
Дякую тобі, Боже,
Що бережеш мене.
Харків, 447-й день війни.