Травень, сяючий і усміхнений блондин з фіалковими очима сидів на теплій дерев'яній лавці і чекав на Кузьку і Рижого. Друзі вже прокинулись, бо як тут не прокинутись, коли у вікно деякі приятелі запускають сонячного зайчика і не заспокоюються, поки не розбудять. Так от, друзі вже прокинулись, Кузька вже зробив зарядку, а Рижий...Рижий просто сповз з крісла і незадоволено пробурмотів, що він не виспався.
А поки друзі прокидалися-збиралися, Травень розважався бесідою з поважним Джмелем, який присів на яблуневу квітку поласувати нектаром. Джміль ще той естет, він розбирався в квітах, в їх кольорах, відтінках і шлейфах ароматів, знав, коли й куди прилетіти і де найкращі колекції нектарів.
Джміль розповідав, пристрасно зітхаючи і сплескуючи лапками, з якими кралечками ( так він називав метеликів і стрекоз) познайомився, в яких танцях вони кружляли і якими нектарами пригощалися.
Травень вже тричі пускав сонячного зайчика, а друзів ще не було. Нарешті почувся дзвінкий голосок Кузьки і невдоволене бубоніння кота, бо ж "не дали поспати, нахабно розбудили, не дали поїсти".
Травень реготав, тримаючись за живіт- таким кумедним був зараз Рижий! А потім...ви ж знаєте, щоТравень чарівник? Так от, не встиг кіт проспівати чергову скаргу на весь світ, як на галявині під високим кущем лопуха з'явилось частування: пиріг з капустою, млинці з сметаною ( Рижий аж очі заплющив), гарячий шоколад. Сніданок на свіжому повітрі -це смачно, весело і чудово! Друзі насолоджувалися погодою, прекрасною компанією, Кузька розважав усіх розповідями про своїх родичів, а кіт, який після смачної їжі повеселішав, задоволено муркотів, час від часу перепитуючи, бо бачте, він не розчув про тітку, яка налякала Лісовика чи про болотяну Кікімору, яка теж була далекою Кузькиною родичкою.
Кузька так цікаво розповідав, що у нього, крім Травня і кота, додалося слухачів: бджоли, вирішивши зробити невеличку перерву, акуратно повісили свої відерця на на травинки і чемно слухали, жук в зеленому фраці всівся на жовту квітку кульбабки, легкокрилі метелики тихенько кружляли навколо, зелене Жабеня сховалось під величезним лопухом і реготало, прикриваючи оченята.
А навколо все було таке гарне, свіже, яскраве і ароматне! Бо ж Травень, наш юний Травень дуже талановитий хлопець. Він і дизайнер, он які сукні мереживні деревам нафантазував, і парфюмер, бо ж такі ароматні вечори бувають тільки у Травні, і Художник знаний-такі пейзажі виходять з-під його пензля! Он жовтенькі кульбабки-курчата розбіглися по смарагдових луках, граючи у піжмурки, а он барвінок сміється синьооко. Сонечко маленьке присіло на зелений листочок і його червоні в цяточку крильця гладить своїми пальчиками тепле весняне Сонце. Зелене Жабеня пірнає в прозору річкову глибочінь з великого листка водяної лілії, а сімейство Бобрів весело борюкається і плаває наввипередки. Лелека, цей аристократ, змахнувши крилами, злетів з гнізда, злякавши Жабеня. Небо бавиться хмаринками, хмарки кокетують з небом, з Травнем, поправляють зачіски і сукні, зазираючи в річкову глибочінь як у дзеркало.
На зміну дзвінкому Дню завітав тихий духмяний Вечір. Він запросив на прогулянку в срібному човні Місяць з Зорями, накинув на плечі шарф з непрозорого шифону і приготувався насолоджуватися солодкоголосим співом маестро-Соловейка.