Квітень, юний шатен з синіми очима, сидів на зеленій галявині в оточенні струнких берізок. Він заклопотано зазирав до своєї чарівної скриньки, а вона, скринька, дійсно чарівна, бо в її глибинах можно знайти що завгодно в залежності від того, що вам потрібно саме зараз. А Квітню саме зараз знадобилося ну дуже багато всяких гарних і неймовірно-потрібних речей: перли-самоцвіти, ніжний шифон, шовк і оксамит, фарби, пензлики, палітра.
Як ми знаємо, у Квітня багато здібностей: він і чарівник, і дизайнер, і кутюр'є, і ювелір, а ще-знаний парфюмер, а також відомий диригент. Так от, справ у нашого Маестро дуже багато! Зранку він випив чашку ароматного гарячого шоколаду, зазирнув у вікно до приятелів, постукав їм гілочкою вишні, мовляв, досить спати, ранок який чудовий, трохи потеревенив з Дощем, умовивши того погуляти десь в іншому місці,протер до блиску Сонечко і захоплено подивився навкруги-яка краса! Прозоре весняне небо обіймає і посміхається, біленькі Хмарки мирно дефілюють і хизуються одна перед одною своїми пухнастими сукнями, Сонечко дарує всім свою радість і ласку.
Квітень надягнув зеленого берета, бо ж який художник без цього аксесуара, перекинув через плече яскравий смугастий шарф і зібрався попрацювати.
Десь за деревами почувся сміх і голос Кузьки, який повчальним тоном розповідав Рижому про корисність свіжого повітря і довгих прогулянок. А Рижий обережно ступав по стежці, намагаючись не зароситися, бо ж на траві виблискували діамантові краплі, хоча які там діаманти? Вода, мокра і холодна вода, яку кіт не любив. Рижий невдоволено заліз на широкий пеньок і, дивлячись на Кузьку, промимрив, що він досить довго вже гуляє, треба і поснідати. А Кузька ж хазяйновитий хлопець, тому в нього завжди з собою своя чарівна скринька і вже через хвилину друзі ласували пирогом з капустою і смачним какао.
А потім Квітень почав творити...Подарував берізці дивовижні сережки, пошив чудові сукенки із ніжного-зеленого ситцю і шикарні мереживні білосніжні, а потім дістав із глибин скриньки витончений кришталевий флакончик і неперевершений аромат ніжним шлейфом обійняв все навкруги.
Кузька, з висоти прожитих років, звичайно, давав поради юному майстру-то мереживо треба ніжніше, то шифон для цієї сукні не того відтінку потрібен, то фарби недостатньо яскраві вибрав. Квітень слухав, примірявся, з чимсь погоджувався, на щось не звертав уваги бо ж він Маестро і художник.
Знайшовши в скриньці маленький оксамитовий футлярчик із жменькою фантастично-чарівних самоцвітів, наш чарівник створив ніжні і тендітні сукеночки для фіалок, а потім, щось прошепотів змахнув чарівною паличкою і ось вже по зелених луках розбіглись жовтенькі кульбабки-курчатка в пухнастих льолях.
А що ж Рижий? А він, трохи відпочивши, побіг за яскравим метеликом-он його пухнастий хвіст визирає з трави. "Обережно, котику, не втрап у халепу,"-попередив Кузька, пам'ятаючи як минулого року Рижого ледве не вкусив величезний і дуже поважний Джміль, бо коту, бачте, сподобалась ромашка і він, естет такий, хотів її понюхати.
До речі, Хазяйка з Хазяїном хотіли Джмелика, який діловито облітав кущ смородини, сфотографувати, але Джміль виявився не публічною персоною і зніматися відмовився. Про цей смішний випадок друзі розповіли Квітню і дружно пореготали.
А Квітень, загадково посміхаючись, змахнув рукою і над землею полинули чарівні звуки-це повернувся додому солодкоголосий Соловейко. Він співав радісну пісню про дім, про Батьківщину, про весну і про те, який він щасливий.
На землю завітав тихий весняний Вечір, накинувши шаль з непрозорого шифону, він слухав Соловейка, трохи сонних солістів хору Жабинського і тихенько заколисував Кузьку, Рижого, сімейство Білок і Лелече сімейство, нашіптуючи добрі казки про щастя і мир.