/The English translation is presented after the Russian text/
Попробую восстановить «механизм» сущностного влияния книги на ту жизненную ориентацию, которая и отразилась в пережитых поступках.
Начальный целевой результат
- Имея клочковатую и весьма поверхностную осведомленность к профессиональной ориентации - к выбору будущей профессии - я "выбрал" авиастроение. И, таки, окончил Харьковский авиационный институт. Осознав, что заводской инженер или авиаконструктор из меня не состоится, и, показав подработкой на профильной кафедре некоторую пригодность к научно-исследовательской деятельности в проблемах конструирования самолетов, был отобран для работы в ЦАГИ - Центральном научном учреждении Министерства авиационной промышленности.
Промежуточный целевой результат
- Там сработала ориентированность на системно-целостный подход к исследованию сложных проблемных ситуаций и я оказался полезен в управленческом отделе ЦАГИ (главка 4В. 3 Обретение профессиональной состоятельности).
Конечный целевой результат
- Настроенность на глубокую личностную самоактуализацию вывела меня на уровень Наставника для потенциально личностно сильных молодых людей 25-35 лет (на рисунке вверху некоторая иллюстрация процесса и уровня подготовленности к позиции наставника).
I. Зарождение целенаправленности и побужденности
II. Обретение ориентирующего различения (а)имитации формы и (б)действительной устремленности к НАСТОЯЩЕМУ
III. Обретение устремленности к НАСТОЯЩЕМУ
1 - неопределенные волнения и клочковатые поверхностные мечтания о профессии в будущей взрослой жизни
2 - усиление целеустремленности в этом направлении и конкретизация мечтаний
IV. усиление устремленности к НАСТОЯЩЕМУ через переживание восторженности ПРИМЕРАМИ ВКЛЮЧЕННОСТИ в ЖИЗНЬ
V. Неадекватная моей сути ориентированность к копированию чужой НАСТОЯЩЕЙ
VI. Впечатляющий ориентир к НАСТОЯЩЕЙ ЖИЗНИ
3 - нет ненужных предметов в школьном обучении
4 - уровень обученности будущего участника общественной жизни будет результатом уровня мобилизации личностных возможностей школьника при учебе в школе
VII. От копирования к НАСТОЯЩЕМУ: каким должен быть эффективно обученный человек, когда он уже участвует в общественной деятельности, показало взволнованное высказывание одного из отцов
VIII. НАСТОЯЩЕЕ в тот момент времени
5 - фрагменты сюжета книги
6 - переживаемые мною ситуации
7 - подобные
8 - неосмысляемое ощущение
9 - за текстами книг скрыты жизненно важные глубинные смыслы
10 - и надо стремиться добраться до выявления и понимания этих смыслов
11 - Пока же продолжалось проглатывание книг, попадавших в руки почти случайным образом
12 - этот прорыв откладывался как задача в дальней перспективе
IX. Показан «поворотный момент в жизни»
13 - но форму сработанного «продукта» уже обозначали подхваченным термином
14 - это не выполнение домашних заданий, а каждый раз подготовка рефератов
15 - Школьники еще не могли оперировать понятием «целостной системы = холистичностью»
16 - раскрываешь книгу, хочешь сосредоточиться, но в тебе ещё вихрят посторонние, иные чувства и впечатления, звучат отрывки высказываний, ты не можешь от них избавиться, потому что они набегают вдруг, накатывают волнами...
17 - самое трудное - организовать своё мышление
18 - Мысли разбегаются
19 - А они должны работать на тебя
20 - Книга подсказала «механизм» волевой концентрации на том, ЧТО надо делать
21 - Мозг надо заставить исполнять твою волю, в данном случае - овладеть содержанием книги
22 - Я заставляю его создавать образы людей, которых в действительности нет. То есть, существуют только их прообразы. И мозг подсказывает их мысли, их мечты и, даже, речь
X. Человек актуализируется в социуме (Тогда же, школьником, я «заразился» примером первой девушки)
23 - Такому читателю оказалось полезным СУЩНОСТНОЕ различение двух позиций
24 - Последующие десятилетия прояснили - я не склонен к самоутверждению через НЕПОСРЕДСТВЕННО межличностную конкуренцию; противоборствую с другими как акторами от сил, чуждых мне этически и политически
Одна позиция
25 - мощный искренний порыв к самоактуализации у одной ученицы
26 - привел её
27 - к ощущению существования системы взаимоотношений геометрических элементов и повел к выявлению искомой подсистемы отношений
28 - это самоактуализация
29 - она встретилась с системным объектом, неизвестным для своего ученического уровня, и выявляла в нем поисковую задачу
30 - Алгоритм поиска был задан, но ощущение системности в зоне поиска порождало сомнение в эффективности алгоритма
31 - при таком сомнении, породило мотив
32 - выявления более эффективного пути поиска
33 - побужденность использовать располагаемый личностный ресурс к эффективному вмешательству в жизнь
Другая позиция
34 - «заказчик» - система школьного образования
35 - конкретный учитель конкретной школы
36 - кандидатка на «золото»
37 - отработала ЗАДАННЫЙ алгоритм поиска оценочного «вознаграждения»
38 - получила ДОГОВОРНОЕ вознаграждение - СТАНДАРТНУЮ «пятерку»
39 - И признание её отличницей (= отличающейся от многих остальных учеников класса)
40 - Много позже я узнаю, что подобная устремленность использовать личностные ресурсы для получения нужных «вознаграждений» от «платежеспособных» интересантов определяется как «самореализация»
Не берусь судить о талантливости писателя, но «мастеровитость» представляется очевидной. Добротно сконструированные и описанные назидательные примеры для конкретной аудитории - старшеклассников советской общеобразовательной школы. У меня было только два стабильных канала воспитательного воздействия - передачи из радиорепродуктора и библиотечные книги. В послевоенное десятилетие «тарелка» домашнего репродуктора использовалась весьма интенсивно; интенсивно использовались уличные подвесные (на столбах линий электропередачи, на стенах или крышах зданий) репродукторы – помню, как шел по улице Ленина в Виннице, транслировался радиоспектакль по пьесе Сергея Михалкова и на кромках уличных тротуаров сидели и стар, и млад, упоенно вслушивались в радио.
Прочитанная в летние каникулы накануне 9-го класса книга «Золота медаль», на украинском языке, произвела не сразу осознаваемый переворот в настроенности.
1.Школьные учителя
Географию преподавал еврей, недавний директор другой школы – там произошел какой-то случай, то ли несчастье, то ли хулиганство – и его сняли с должности. Наш директор принял его учителем.
Преподавание истории и классное руководство в 9-м классе вел бывший когда-то летчиком, потом служивший в КГБ и уволенный оттуда, когда Никита Хрущов «искоренял культ личности Сталина». Он добротно проводил «мероприятия», но существенного воспитательного влияния не оказывал – честно соблюдал осторожность на новом для него и ответственном поприще.
В 10-м классным руководителем стал переведенный в нашу школу откуда-то и за что-то учитель физики. Под впечатляющей фамилии Ульянов.
Классный руководитель Ульянов, конечно, не выделял меня особым образом, но он, как помнится и как понимается сейчас, относился к каждому как конкретной личности. И я получил свою долю поддерживающих доверия и уважения с его стороны.
К этому моменту я уже проявлял себя «целеустремленной» личностью. Цель прочитывалась в проявлениях – понять себя в контексте жизненной среды и каким-то достойным образом в ней состояться. На многое я не замахивался, ощущая свою личностную слабость: сравнительно неэрудированный из-за малого семейного общения, обогащенный только примерами из книг, скованный в общении, физически несильный…
Произведения украинской литературы меня впечатляли больше, чем русская классика досоветская и советская. Впечатляли не столько всей концепцией произведения, сколько отдельными нюансами в повествованиях, словах героев, авторских комментариях. «Хiба ревуть воли як ясла повни», «Борисла смiеться», «Бур’ян» Андрия Головко …
В 9-м я впервые получил «похвальную грамоту» отличника.
/отдаю себе отчет, что такое самопредставление легко имитируется – сознательно или под воздействием самообольщения. Но, последующие жизненные проявления, отразившиеся в документах, позволяют надеяться, что я не охвачен намеренным или подсознательным самообольщением/
Показанные в книге - личность школьного учителя, «механизм» его влияния на учеников, результаты этого воздействия – побудило внимательно и заинтересованно всматриваться в своих учителей.
«Є педагоги, для яких робота в школі стає з часом буденним явищем, їхні уроки набувають звичної, завченої форми і застигають у ній, як холодне литво. І учні на такому занятті теж лишаються холодними, їх не хвилює те, що байдуже розповідає вчитель, і одна в них думка: швидше б дзвінок!
Юрій Юрійович провчителював понад тридцять років, але кожен новий урок був для нього джерелом творчості. Він ненавидів байдужих ремісників і прищеплював учням думку, що людина повинна бути творцем у кожній професії.
… Сьогодні на уроці Юрій Юрійович розповідав про освіту й культуру в Росії перед буржуазно-демократичною революцією в лютому місяці 1917 року. Далеко не все те, про що він говорив, можна було знайти в підручнику. Ніхто з учнів не знав, що вчора до пізньої ночі він готувався до цього заняття. А втім, «готувався» - явно не те слово. Для нього це був творчий процес, який викликав і натхнення, і насолоду. І, як у справжнього митця, були в нього тяжкі часи неспокійного роздуму, болючих шукань, гострого невдоволення своєю роботою. …Юрій Юрійович детально розробив план уроку, добрав потрібну для теми літературу, записав цілий ряд запитань, які б наштовхували учнів на самостійні висновки. Приготував кілька діаграм, знайшов копію картини художника Богданова-Бєльського «Біля дверей школи». На окремому аркуші зробив нотатки власних спогадів про перші роки свого вчителювання.
... Юрій Юрійович особливо гостро відчував свою відповідальність за їхнє майбутнє. Багато з них звірялись йому в горі й радощах, просили поради, розповідали про свої таємниці, ділилися заповітними мріями. Це було радісною нагородою за довгі роки праці».
…і вчитель розповів про Мічуріна й Ціолковського, про трагічну долю експедиції Сєдова...
Цитирую.
«Учитель сидить і думає. Двадцять років він у партії. Партія навчила його обережно і розумно виховувати кожного учня, ростити по-батьківському, з чутливим сердцем».
Тогда я воспринял написанное буквально. Сейчас понимаю, что Автор книги, может быть – искренне дезориентированный давящей идеологической пропагандой, ПРИПИСЫВАЕТ Партии, этому центральному исполнительному инструменту тоталитарно организованного общества, озабоченность тем, чтобы дети выросли в людей, проживающих НАСТОЯЩУЮ ЖИЗНЬ. Коммунистическая партия Советского Союза направляла на «бережное и разумное» = целесообразное воспитание «каждого ученика», чтобы из него выросла личность, настроенная и способная использовать свой природный потенциал для эффективного проживания как единицы тоталитарного общества – в интересах такого общества.
Продолжу цитирование.
«… І ось колишні учні сьомого класу стали десятикласниками. У кожного з них формується характер, у кожного з них є риси, вдумливо прищеплені вчителем, школою. …»
2.Имитация форм и устремленность к НАСТОЯЩЕМУ
- Имитация форм
"… невеличкий епізод /с вопросом ученицы – будет ли он спрашивать повтореня того, что рассказал помимо текстов учебника/ не міг порушити в учителя відчуття, ніби в класі натягнута співуча струна - на кожне слово вона відгукувалась живим тремтінням. Радісно прислухався до неї Юрій Юрійович, читаючи на обличчях учнів їхні думки".
Получил ориентиры к некоторому - конкретному и жизненно важному для меня, пытающегося определиться в жизни и, действительно, ЖИТЬ – пониманию тех, с кем рядом проживаешь.
"Розмовляючи, наприклад, з Лідою Шепель, слухаючи її відповіді на уроці, учитель «наче бачив перед собою дерев’яний манекен кравця. Шепель могла з дивовижною сухістю розповідати про найбільш хвилюючі події, і здавалось, її цікавило тільки одне: яку оцінку поставить учитель?
… Ліда була «сухар» за характером. Читала тільки ті твори, які «проходили» за програмою, участі в гуртках не брала. Коли їй одного разу запропонували вступити в спортивний гурток, відповіла:
- Спорт не в моєму плані... І взагалі - не він годуватиме мене на старість.
За педантичність, за манеру повчати в класі її не любили.
Как-то по дороге из школы, девочки всмотрелись в небо… Одна из них задалась вопросом - Где же Полярная звезда?"
«...Будь ласка, не влаштовуйте хоч на вулиці уроку з астрономії,- обізвалась Шепель.- До речі, мені навряд чи доведеться мати справу з небесними світилами в моїй професії».
… А такі учні, як Мечик Гайдай, завжди прилизаний, підкреслено акуратний з ефектним галстуком - предметом особливих турбот, наводили на сумне запитання: до якої діяльності готує себе Гайдай? Які в нього ідеали, мрії?»
Примеры взаимодействия личности и коллектива… позднее, этот опыт переживания ситуации будет ориентиром и волевой поддержкой в моем противостоянии «коллективу», побуждаемого и направляемого надколлективными манипуляторами и собственными низменными побуждениями.
Юрій Юрійович уважно придивлявся до учениці і знав, що назріває серйозна розмова з нею і що конфлікт між Шепель і всім класом неминучий. Він чекав цієї розмови, був готовий до неї, з кожним днем переконувався, що Ліда сама наближає «вибух».
Переменилось понимание учителей
Зубрилки и понималки – имитаторы и настоящие...
3.Устремленность к НАСТОЯЩЕМУ
… не умея и не пытаясь вразумительно определить (это я сейчас могу попытаться) что именно меня завораживало в переживаниях и поступках другой ученицы, я где-то впитывал в свою мотивационную сферу образец её целеустремленности:
«... Жукова напружено слухала Юрія Юрійовича і час від часу швиденько записувала в зошит якийсь його вислів або думку. Вона старанно вивчала скоропис і робила записи стенографічними знаками.
Дехто з подруг і товаришів незлобиво жартував над її любов’ю до стенографії, яку вона вивчила під час канікул майже самотужки. Юля у відповідь знизувала плечима...
- Як можна не розуміти, скільки оці «ієрогліфи» економлять часу для записів? І особливо для студента або організатора!»
==== Не помню, где я достал учебник стенографии и научился пользоваться стенографическими значками. Через несколько лет это привело к существенно значимому эпизоду при учебе в Авиационном институте. Об этом - далее.
От некоторых волнений и клочковатых поверхностных мечтаний о профессии в будущей взрослой жизни книга вела к более сильной целеустремленности в этом направлении и к конкретизации мечтаний:
«… Шепель.- До речі, мені навряд чи доведеться мати справу з небесними світилами в моїй професії.
- А що коли тобі доведеться проектувати міжзоряний корабель? Уяви, що тебе викликають до Москви. «Шановний інженер Лідіє Шепель, уряд доручає вам дуже відповідальне завдання. Ви маєте сконструювати атомний ракетоплан для польоту на Місяць».
- Я відмовлюсь,- серйозно промовила Шепель.- Я скажу, що моя спеціальність - земні машини. І потім,- додала вона,- для такого завдання є інші фахівці, наприклад, твій тато.
- Лідо, як ти обирала собі професію? - спитала Марійка. Дівчину гостро хвилювало це питання. Ще в дев’ятому класі вона даремно намагалась визначити, до якої роботи в неї найбільший інтерес. Хотілось бути то видатним зоологом, дослідником природи, то агрономом-селекціонером, як її мати, то геологом-розвідником. У кожній із цих професій було стільки привабливого, стільки можливостей принести найбільшу користь своєму народові...».
... з кожною новою сторінкою підручника, з кожним новим уроком учительницы-«астрономічки» перед дівчиною розкривався захоплюючий, сповнений ще нерозгаданих таємниць неосяжний світ. І водночас приходило все глибше розуміння великого практичного застосування астрономічної науки в житті.
Поліщук написала на цю тему змістовну доповідь, почавши її описом безприкладного перельоту Чкалова через Арктику. Такий переліт був би неможливий,- підкреслювала учениця,- без астрономічних способів орієнтування. Вона писала про астрономію, як про науку, що звільнила людину від забобонів, вступила в боротьбу з релігією, допомогла людині пізнати закони природи, щоб скорити її.
Доповідь мала великий успіх у десятикласників, і Людмила Прохорівна перед усім класом похвалила ученицю за прекрасну підготовку. … все частіше зринала в дівчини думка - а чому б їй і справді не присвятити своє життя цій науці.
...І Марійка думала. Вона питала себе, чи знайде в собі стільки запалу, щоб усе життя любити цю науку, щоб віддати їй усі сили. А що коли настане розчарування? Що може бути страшнішого за професію, яку не любиш!»
Лида Шепель – «… она вже твердо обрала собі майбутню спеціальність,- вона працюватиме інженером, будуватиме машини.
...Як я обирала професію? Тут, мені здається, у кожного може бути свій метод. Так, так, метод. Я свідомо вжила це слово… І мій метод, я вважаю за найдосконаліший. Я виходжу з міркувань, що професію треба обирати ту, в якій зараз держава відчуває найгострішу потребу. Само собою зрозуміло, що коли вдало обереш дефіцитну професію, можна і слави швидше досягти, і взагалі... Досягти визначного місця серед громади. А власні бажання тут не мають особливого значення. Ти можеш захоплюватися, скажімо, астрономією, та це не значить, що з тебе буде видатний астроном і що астрономи - найбільш потрібна і дефіцитна професія в нашій державі.
... І ось я стала міркувати над цим питанням і дійшла висновку, що в роки наступу на стихійні сили природи найбільше потрібна відповідна техніка. Заступами не вириєш велетенських каналів. Потрібні могутні машини. І ось я остаточно визначила своє виробниче кредо».
— Ти кажеш,— заперечувала з запалом Ніна,— що вибір професії — це холодний розрахунок, а не справа серця. Не правильно, Шепель! Професія обирається на все життя, і тому треба, щоб вона була любимою, щоб ти горіла на своїй роботі! В любимій праці ти будеш творити, а у вимушеній, випадковій зостанешся ремісником!
Марію дивувало, що Шепель так обмежує коло своїх інтересів. Хіба можна так жити? Звісно, фізику треба знати добре, але як можна радянську дівчині, комсомолці, не цікавитись політикою, мистецтвом? Так, в чому ж річ? Що заважає їй мати п’ятірки з усіх предметів?
Дівчина з подивом подумала, що ніколи раніше не ставила перед собою цього питання. Чому вона досі не замислювалась над цим отак серйозно, як тепер? Чому? Може, вона непомітно для себе стала зовсім дорослою?
4.Восторженность ВКЛЮЧЕННОСТИ в ЖИЗНЬ
…— Ну, мамцю, розповідай. Я вже знаю, по тобі бачу, що ти торжествуєш перемогу.
— Зараз і ти торжествуватимеш зі мною, Марійко! Хоча до остаточної перемоги ще далеко. Ну, ти ж знаєш, що я торік посіяла найкращі зерна пшениці мого нового сорту. Три тисячі зернин відібрала власними руками — найдобірніших, з чудовими ознаками. Коли сходи зарунились, тисячу найбільш кущистих із них я обережно пікірувала і пересадила на грядку, як розсаду, тільки трохи глибше, щоб з’явилось додаткове коріння. Ти чому так дивишся на мене?
- Мамочко, скільки в тебе терпіння, наполегливості!
- А я може й розповідаю це тобі для того, щоб ти вчилась працювати з натхненням. Одним словом - як поети пишуть вірші. Але слухай, слухай. Розсада розкущилась на диво - 35 стебел з одного кореня. А колосочки - кожний довше двадцяти сантиметрів! Урожай вирахувала - 40 центнерів на гектар. Ти це розумієш?
Пока свободою горим,
Пока сердца для чести живи,
Мой друг, отчизне посвятим
Души прекрасные порывы!
- «Души прекрасные порывы», - задумливо повторила Марійка. - І в мене є порив, я теж хочу всі сили віддати Вітчизні. Але я немов у тумані. Мамочко, я й досі сама не знаю, в чому моє покликання. Це мене мучить. Останні місяці в школі, а далі - який фах обрати?
…А от сьогодні я ступнула ще далі, я вже серйозно шукаю причин, які заважають мені вчитися на п’ятірки. Я вже стала дорослою, мамо?...
5.Копирование чужой НАСТОЯЩЕЙ ЖИЗНИ
Через профессиональную занятость в авиастроении чудилась ПОЛНОЦЕННАЯ включенность в НАСТОЯЩУЮ = ДЕЙСТВИТЕЛЬНУЮ жизнь. То, что я - не летчик, уже было ясно: прошел медкомиссию, теоретический предполетный курс в школе планеристов при городском аэроклубе и на первом практическом занятии «наземная буксировка планера» взял ручку управления на себя, взлетел на какой-то метр и после такого непредусмотренного «полета» …..
У невеликому затишному особняку, в глибині саду, обгородженого цегляною стіною, живе відомий конструктор пасажирських літаків Роман Герасимович.
Сьогодні він не їздив на завод і цілий день сидів над кресленнями. Якась важлива деталь захопила його. Він нікого не приймав, виключив телефон і лише раз чи два сам дзвонив у конструкторське бюро.
Іноді він одривався від кальки, і тоді дочка Ніна, яка працювала в сусідній кімнаті, чула важкі повільні кроки. Повернувшись із школи, вона ще не бачила батька: їй хотілося сказати йому кілька слів, та не можна було перебивати його важливу роботу.
6.Впечатляющий ориентир к НАСТОЯЩЕЙ ЖИЗНИ
… говорила далі, зітхнувши, Марійка. - Знаєш, Ніно, мені здається, що в кожної людини бувають у житті якісь моменти - години чи місяці, - коли людина в чомусь стає іншою. … бувають у людини поворотні моменти в житті, коли раптом зникає та чи інша риса характеру, а народжується нова. В одних людей причиною цього стає якась велика подія в житті, розумієш — така подія, що змушує озирнутись на свій пройдений шлях, ну, а в інших... як от у мене... у мене просто тверде рішення, що так далі не можна...
- У мене, Ніно, стався теж такий поворот у житті. Я, мабуть, стала по-справжньому дорослою. Внутрішньо зросла, розумієш? ... Звісно, це сталося не раптом, я думала над цим і раніше. Але нарешті настав такий час, коли я все побачила з особливою ясністю. Яке, наприклад, я маю право вчитися «серединка на половинку», не використовуючи всіх своїх можливостей? Ми ж повинні прийти на зміну старшим, як будівники нового світу, як творці. Хто мені, комсомолці, дав право одержувати трійки? Я часто, часто думала: молодогвардійці, Олег Кошовий, Зоя, не вагаючись, життя віддали за щастя Батьківщини, а я не можу примусити себе відмінно вчитися! Поки що це ж єдине, чого вимагає від мене Батьківщина. Ні, ти тільки вдумайся в це! Адже, по суті, я - не справжня комсомолка, не такою повинна бути комсомолка!
- Що ж ти вирішила? - спитала вона.
- Бути в перших рядах відмінників, - блиснула очима Марійка. - Як це тобі подобається? З сьогоднішнього дня виховувати в собі силу волі, це - раз, покласти край нехлюйству в своїй роботі, вишкребти з своєї істоти до останку лінощі, це - два.
- Я думаю, що найважче буде загартувати силу волі, - серйозно промовила Ніна. - Це треба боротися самій з собою. Знаєш, тато мені розповідав що коли він був ще підлітком, він вирішив раз назавжди стати інженером-конструктором, будувати літаки. І він увесь час мав перед собою цю мету, боровся за неї.
Едва сознаваемые ощущения пары взамосвязанных явлений:
- нет ненужных предметов в школьном обучении - мастера от педагогики сформировали набор, наилучшим образом увязывающий возможности школьников (личностные, семейно-бытовые) с будущей потребностью общества в дееспособности своих членов;
- уровень обученности будущего участника общественной жизни будет результатом уровня мобилизации личностных возможностей школьника при учебе в школе.
8.От копирования к НАСТОЯЩЕМУ
Каким должен быть эффективно обученный человек, когда он уже участвует в общественной деятельности, показало взволнованное высказывание одного из отцов.…
Роман Гарасимович сів між дочкою й Марійкою.
… Ну, ну, зазирни в себе. Формула тут проста: любов і двожильна праця. Ось скажу про себе: я - досвідчений конструктор, але довелося вісімнадцять разів переробляти одну деталь для літака. З кожним разом деталь поліпшувалась, та все ж таки не задовольняла мене. І ось тільки сьогодні я, здається, знайшов те, чого не вистачало.
- До біса гарна річ праця! Чи ви розумієте, любі мої, яка це насолода? Ах, яка це насолода, милі мої дівчатка!
- А як же у вас було? - спитала Марійка. - Як ви стали конструктором?
- У мене з першого разу. Глянув - і полюбив. Навіки! Мені було п'ятнадцять років. Ще був живий мій батько. Між іншим - бухгалтер одного видавництва, і не ремісник, а талановитий бухгалтер, цифри в нього жили й промовляли. Так от, під Києвом мені випадково довелося побачити, як юні авіамоделісти запускали свої моделі. І Захопився навіки. Організував у школі гурток авіамоделістів, і пішло, і пішло... Звісно, не тільки — троянди. Були тяжкі переживання, колючки, і просто - в серце, в серце! Хоч уже стукнуло, пам'ятаю, тридцять років, а плакав. Та що говорити! Це тоді, як на випробуванні нового зразка літака загинув пілот. Літак той був моєї конструкції. Працював над ним дні і ночі, з пристрастю, з ентузіазмом. А пройшла повз увагу якась дрібниця, і от - смерть льотчика! Виходить, що творчість - це не тільки серце, а й мозок, залізний, несхибний мозок!
З видимою радістю він поглядав на двері, за якими лежав на столі рисунок деталі.
- У мене про це своя думка. Я кажу, що немає людей без хисту! У кожної людини обов'язково є якийсь хист, талант! І часто, дуже часто сама людина не знає, до чого в неї хист! І я не бачу, між іншим, великої різниці між хистом і творчою працею. У всіх професіях! Є швець і швець. Перший - творець, другий - ремісник.
… Була дванадцята година ночі. Ніна сиділа за уроками. Кілька разів у кабінет батька заходила мати й розмовляла з кимсь по телефону. Ніна знала, що мати дзвонить на завод - тата не було вдома другий день, він закінчував спішну роботу.
Не буду перегружать эту мою публикацию цитатами из книги, есть в ней еще несколько волнующих сюжетов с авиастроением.
9.НАСТОЯЩЕЕ
"Марійка сама потай дивувалась, з яким піднесенням вийшла відповідати урок /про творчість Лесі Українки/. Вона відчула гостру потребу висловитися перед усім класом, розповісти все те, про що дізналася сьогодні вранці, сидячи над книжками. І коли б хтось сказав Марійці, що її піднесення - всього лише від упевненості в собі, бо вивчила урок, добре впоралася з домашнім завданням, то учениця, мабуть, запротестувала б. Хіба можна було назвати домашнім завданим чи звичайним уроком ту глибоку й напружену роботу, яку вона виконала?
Учительница сіла за стіл, підперла підборіддя кулаками і приготувалася слухати. Та вже незабаром вона зацікавлено повернула до Марійки голову, брови піднялись від приємної несподіванки. Так ще їй ніхто в цьому класі не відповідав. Учителька одразу відчула, що учениця не тільки блискуче засвоїла урок. Ні, вона розповідала не мовою підручника, а власними схвильованими словами про те, що, мабуть, передумала сама, що вичитала з інших книжок, і немов живий вимальовувався з її розповіді повний очарування образ письменниці - мужньої жінки, борця...
Коли Марійка заговорила про те, як уявляла собі письменниця щастя людини, учительница встала і, вся просвітлівши, наче помолоділа, радісно продовжувала слухати ученицю. А Марійка пристрасно говорила про «Напис на руїні», про «Осінню казку», про світлу ідею «Лісової пісні», як Мавка на березі сонного озера вперто шукала стежку до щастя...
Клас якось дивно притих. Марія Поліщук, звичайна десятикласниця, яка нічим не відрізнялась од інших учнів, раптом переступила якусь невидиму рису і немов виросла на цілу голову. І це було тим дивніше, що вона відповідала всього лише звичайний урок!
Марійка відчувала цю напружену увагу.…Учительница з жалем глянула на годинник і неохоче спинила ученицю: хотілося вислухати її до кінця. …"
================= Сюжетно подобные фрагменты книги … породили неосмысляемое ощущение, что за текстами книг скрыты жизненно важные глубинные смыслы и надо стремиться добраться до выявления и понимания этих смыслов. Но, этот прорыв откладывался на-потом, как задача в дальней перспективе. Пока же продолжалось проглатывание книг, попадавших в руки почти случайным образом. =============
И на другом уроке:
… Колись, - сказала Жукова, - була найкраща, найблагородніша професія - революціонер!
- Чому - була? - заперечив Юрій Юрійович, - і зовсім, знаєте, це невірно! Ця професія не зникла, вона не може зникнути на землі. Вона тільки, так би мовити, прибрала інших форм. А грандіозна революційна боротьба в нашій країні за оновлення землі, за комунізм? Адже кожна радянська людина у цьому розумінні - борець, революціонер-професіонал. Хіба Мічурін - не революціонер? А Стаханов?
… Згодна, згодна, - гукнула Юля. - І як мені... як мені хочеться стати справжньою революціонеркою!
10.Показан «поворотный момент в жизни»
Минув лише місяць з того часу, як у Марійки трапився «поворотний момент у житті», коли вона вирішила стати іншою, зовсім іншою, виховувати в собі справжню силу волі і перейти в ряди кращих відмінників у десятому класі.
... Дівчина часто бачила скляний величезний купол круглої будівлі десь серед високих гір, де починаються альпійські пасовиська.
То була астрономічна обсерваторія. Вона, Марійка, сидить у глибокому кріслі, припавши до окулярів потужного телескопа. В горах глуха ніч. Мчить Земля крізь космічні простори, і разом з нею мчить Марійка назустріч невідомим сузір’ям, назустріч загадковій, прекрасній цариці ночі — планеті Місяць. Ні, вона зовсім не загадкова. Як чудово видно на ній нерівні, хвилясті краї кратерів, широкі тріщини, деякі з них, напевне, в кілька кілометрів завширшки!
І ось однієї такої ночі сталася незвичайна подія в Марійчиному житті — вона відкрила ознаки перебування на Місяці живих істот. Так, всупереч усім науковим доказам, Марійка доводить, що на «мертвій» планеті існують розумні живі мешканці...
Дівчина з силою стукає долонею об стіл.
«Ах, ось ти яка! Ти все ще бачиш у своїй майбутній професії фантастичну романтику і за це її любиш! Ні, ти полюби її за творчі будні, за напружений труд, за радість служити своєю працею народові!»
… робочий день Марійки починався раніше, ніж звичайно. Вона починала його фізкультурною зарядкою і сідала закінчувати уроки, яких не встигла виконати вчора.
… Марійка ніколи тепер не обмежувалася засвоєнням матеріалу за підручником. Вона добирала в бібліотеці книжки, журнали. В журналах вона часто знаходила новий матеріал, читала наукові розвідки, які по-новому висвітлювали те або інше питання в науці чи літературі.
Готуючи завдання з педагогіки, Марійка дуже захопилася творами Макаренка. Вона навіть купила їх, щоб завжди мати під рукою.
Вчителька педагогіки, приємно здивована глибокими знаннями Марійки, якось спитала в неї на уроці:
- Вас дуже цікавить педагогіка, Поліщук? Ви готуєтесь стати педагогом?
- Ні, Маріє Макарівно, - відповіла учениця, - я не почуваю в собі тако покликання. Але мене цікавить педагогіка.
А втім, з подібним запитанням міг би звернутися до Марійки і викладач хімії. Хімія, як і астрономія, особливо її цікавила. Ученицю вражала могутність науки. Дівчина захоплювалася сміливістю радянських учених, які вторгалися в найтаємнішу лабораторію природи і самі вчилися створювати такі речовини, що їх раніше давала тільки жива природа.
Марійка любила хімію ще й за те, що вона розповіла, з яких речовин складаються планети, і допомогла визначити вік бабусі-Землі. На Марійчиному столі можна було побачити твори Менделєєва, Бутлерова і Зелінського. Багато читала вона художніх творів - і класиків, і сучасних письменників.
Ніколи ще Марійка не працювала так наполегливо. Нічим не затьмарений ясний розум, гостра допитлива думка допомагала їй схопити найголовніше, проникнути до чудесних скарбів науки. Що більше вона пізнавала, то безмежніше розкривався перед нею світ наукових надбань, тим більше запалювалася вона бажанням про все довідатися, все збагнути.
Найбільшою насолодою для неї було тепер пізнання життя. Звісно, вона не ширяла орлом у високостях, була вона ще пташеням, мала замість крил колодочки і на світ дивилася з невисокої гілки. Але тим більше захоплювала Марійку таємна думка злетіти вгору і глянути на життя з найвищого польоту. Вона догадувалась про незвідані почуття, які чекають її, про гостру насолоду досягти запаморочливої височини, коли найталановитіші відкриття і винаходи приходять до людини, як нагорода за муки творчості, за невтомну працю.
==== Я в этом, видимо, тогда чувствовал, а сейчас уже сознаю, что здесь - все более полное системно-целостное вИдение жизни и целеустремленность к наращиванию этой безмерной, в своей сути, полноты. Это мною ощущалось (но, был не способен и, даже, помнится, не было побужденности осознать и артикулировать ощущение) как действительная включенность в жизнь, а не просто физическое существование.
Школьники еще не могли оперировать понятием «целостной системы = холистичностью», но форму сработанного «продукта» уже обозначали подхваченным термином: ====
- Ти не домашні завдання виконуєш, а готуєш кожного разу реферати.
==== Книга подсказала «механизм» волевой концентрации на том, ЧТО надо делать.
… - знаєш, мені найважче було організувати думку. Я й зараз іще зриваюсь на цьому. … Ти розкрила книгу, хочеш зосередитись, але в тобі ще вирують сторонні, інші почуття і враження, звучать уривки речень, ти не можеш їх позбутися, бо вони мимохіть набігають, накочують хвилями... Думки розбігаються, і ти не можеш їх мобілізувати. А вони мусять працювати на тебе, це твої вірні слуги.Мозок треба примусити виконати твою волю, в даному разі оволодіти змістом книжки. ... Я примушую його створювати образи людей, які насправді не існують. Тобто існують тільки їхні прообрази. І він підказує мені їхні думки, їхні мрії і навіть мову.
11.Человек актуализируется в социуме
Впечатлился и запомнил навсегда про «славу Герострата» - желание впечатлить собою доступный социум вело несчастную личность к оказавшемуся единственно доступным ему нанесению вреда. Позже я был впечатлен предостерегающим случаем Калигуллы.
Останнім часом, коли вона, за виразом Мечика, «нахапала» повний щоденник п’ятірок, причому «особливих», з яких кожна варта була двох, Марійка помітила щось нове в ставленні до себе однокласників.
У Марійки пятерки були «особливі» (як уперше про це висловилась учительница Н. П.). Все частіше вчителі називали Марійку як приклад для всього класу, захоплювались її глибокими відповідями, її бездоганними контрольними роботами.
Постоянная отличница и уверенная кандидатка на медаль Нина успокаивала свою ревность соображением, что «школу вона закінчить напевне з золотою медаллю, а от як буде з Марійкою - ще невідомо; чи допоможуть їй цьогорічні п’ятірки, коли в попередніх класах вона йшла здебільшого на трійках. Випускний екзамен усе покаже».
========== Помню свой выпускной экзамен по русской литературе. Ни о медали, ни о пятерке за сочинение на этом экзамене не думалось, какие будут предложены темы к сочинению даже не гадалось, – я напрягался припомнить припомнить общую структуру письменной работы, какие-нибудь общие фразы, которые могут пригодиться.
Не припоминаю, чтобы я завидовал отличникам – это был не мой уровень; помню, с некоторой горечью улавливал, что мой товарищ, сын уличного сапожника, признается четверочником более добротным, чем я. Но, поползновений догнать и перегнать его у меня не было. Последующие десятилетия прояснили мне, что я не склонен к самоутверждению через НЕПОСРЕДСТВЕННО межличностную конкуренцию; противоборствую с другими как акторами от сил, чуждых мне этически и политически. =============
…- Зате я раділа, коли перевіряла зошит Марії Поліщук, - говорила далі учительница тригонометнии. - Вона розв’язала задачу, крім звичайного, ще одним способом, дуже простим. Проте знайти його було не зовсім просто.
Вона викликала Марійку, і та продемонструвала на дощці свій спосіб. Почулися вигуки подиву — як справді легко і дотепно розв’язується задача!
Ніна Коробейник слухала пояснення Марійки, затамувавши подих. Спосіб її був такий простий, що здавався Ніні прозорим. Але вона зрозуміла, що розв’язати так блискуче задачу можна було тільки після тривалого тренування; напевно, довгі нічні години сиділа Марійка вдома над тригонометрією...
І Ніна сама загорілась бажанням замкнутися на всю ніч у кімнаті, відкласти на деякий час свої літературні вправи і працювати, зціпивши зуби так, як, мабуть, працює Марійка.
Ніна мовчки дивилась на п’ятірку під своєю контрольною роботою і думала про те, що в Марійки теж п’ятірка. Але хіба вони рівні, ці п’ятірки? Хіба можна однаково оцінити її і Марійчину контрольні? Марійка розв’язала задачу талановито, не так, як усі. Невже вона, Ніна, так відстала? Невже й вона не така талановита, як Марійка?
================ Здесь две позиции, помню, что мне импонировала Марийка и вызывала отторжение своими переживаниями Нина. Но, только через многие годы самоактуализации я могу понять сущностное различие между позициями:
- мощный искренний порыв к самоактуализации у Марийки привел её к ощущению существования системы взаимоотношений геометрических элементов и повел к выявлению искомой подсистемы отношений. Акт самоактуализации - в том, что она встретилась с системным объектом, неизвестным для своего ученического уровня, и искала в нем поисковую задачу. Алгоритм поиска был задан, но ощущение системности в зоне поиска порождало сомнение в эффективности алгоритма; побужденность использовать располагаемый личностный ресурс к эффективному вмешательству в жизнь, при таком сомнении, породило мотив выявления более эффективного пути поиска.
- Нина, кандидатка на «золото», отработала ЗАДАННЫЙ алгоритм поиска и получила ДОГОВОРНОЕ вознаграждение от «заказчика», от системы школьного образования в лице конкретного учителя конкретной школы, - СТАНДАРТНУЮ «пятерку». И признание её отличницей (= отличающейся от многих остальных учеников класса) от этих самых остальных учеников класса. Много позже я узнаю, что подобная устремленность использовать личностные ресурсы для получения нужных «вознаграждений» от «платежеспособных» интересантов определяется как «самореализация».
Такие впечатляющие проявления Марийки были на всех уроках: ==============
"Лукашевич нишком поглядала на Марійку. За останній час Поліщук немов удруге народилась. І це на очах у всіх. Коли вона відповідала, хотілося слухати її ще і ще. І тоді здавалося, що сидиш не на звичайному уроці, а на цікавій лекції, і все, про що розказує Марійка, вона ніби бачила сама на-власні очі».
Тогда же, школьником, я «заразился» примером Марийки.
========================== ПОСЛЕСЛОВИЕ
1. Имея клочковатую и весьма поверхностную осведомленность к профессиональной ориентации - к выбору будущей профессии - я "выбрал" авиастроение. И, таки, окончил Харьковский авиационный институт. Осознав, что заводской инженер или авиаконструктор из меня не состоится, и, показав подработкой на профильной кафедре некоторую пригодность к научно-исследовательской деятельности в проблемах конструирования самолетов, был отобран для работы в ЦАГИ - Центральном научном учреждении Министерства авиационной промышленности.
2.Там сработала ориентированность на системно-целостный подход к исследованию сложных проблемных ситуаций и я оказался полезен в управленческом отделе ЦАГИ (главка 4В. 3 Обретение профессиональной состоятельности).
3. Настроенность на глубокую личностную самоактуализацию вывела меня на уровень Наставника для потенциально личностно сильных молодых людей 25-35 лет (на рисунке вверху некоторая иллюстрация процесса и уровня подготовленности к позиции наставника).