Несподіваний термін на позначення таких важливих для сучасної молоді процесів, цінностей та явищ.
Спробуємо розглянути цей підхід крізь декілька традиціоналістських та новітніх "оптик".
1. Це не є масовим порушенням дисципліни.
Фактично хакскулінг - практика глибинної зміни життєвих пріоритетів викладачів самими учнями.
Це дещо на кшталт "нового виміру" в графіці, коли розум та свідомість (а часто й вольові якості) вихованців та вихованок перетворюються на лабораторію для пошуку нових (часто й відновленню забутих) практик та підходів.
2. Це не призводить до патентного тролінгу.
Чому ні?
Бо скулхакери молодшого віку найчастіше не отримують прямого доступу до "ядра" комерційної таємниці таргетованого вишу.
Відповідно, формується лише корисна навичка пошуку актуальних та точних даних, а значно меншою мірою - неповага до інтелектуальної власності.
Культивується звичка до винахідливості й розмаїття. Чому вона аж настільки важлива?
Бо розмаїття та винахідливість є одними з базових ритмів та патернів природи. Генеза живого так само проявлена в свідомості людини, як у всьому еволюційному процесі.
3. Це не робить викладачів самовдоволеними й ледачими, бо...
Бо правило "жодних правил", якщо воно є тимчасовим, не тільки не заважає вишколу, воно виявляє приховані ресурси і викладачів, і учнівської молоді, і учнів та викладачів "третього віку", і навіть, певною мірою, інфраструктури населеного пункту, де розташований учбовий заклад.
Навпаки, що більш гнучкими й резилієнтними, помірно алертними є навчальні заклади, то менше в них буде прямої дискримінації та некерованих конфліктів.
4. Викладачі залишаться сам-на-сам із пустими авдиторіями.
Якщо самі викладачі, тим паче методологи, не бажають розвиватися,
то їхня репутація може постраждати навіть за "спокійних" умов.
Легко згадати різні школи, в яких пропагуються розмаїті підходи до цінностей та ідеалів.
Здавалося б, екстернат або дистанційка - це незручні та недостатньо надійні форми навчання. Насправді ж, вони просто нетипові.
Пусті авдиторії - показник не контрпродуктивності навчального процесу, а радше нерівності або недостатньої прогресивності учбових програм.
Що таке прогресивна освітня програма?
Це та, яка виводить і теоретичні знання, і практичні навички, і позашкільні активності на новий рівень.
Це та програма, яку можна застосувати і локально, і глобально, і та, за яку не соромно.
5. Непристосованість до правил та норм
І навіть тут такої прямої відповідності не виявлено.
Правила й норми в сучасному світі - це вже давно не аксіоми.
Згадайте Середньовіччя і кількість злиденних людей, які постраждали від нерівності, експлуатації, наклепу та безвиході.
Чому?
Ймовірно тому що вони були всього лище "гвинтиками" одного цеху, на відміну від сучасних багатозадачних фахівців.
6. Дітей після навчання закордоном не впізнати
"Сильний аргумент, як щодо того, щоб його не перевіряти?".
Насправді, даруйте за мем.
Так, у Західній Європі існує така сама виснажлива конкуренція, така сама ідеологізація навчального процесу, але чого точно в більшості випадків немає?
Відсутності поваги до приватної власності та прав людини.
Дітей не впізнати, бо вони отримали колосальний досвід адаптації до інших культур, самоповаги, самоприйняття, довіри до своєї інтуїції, реалізації творчих навичок.
Як кажуть британці, "travel broadens the mind", тобто мандри сприяють розширенню свідомості. Наскільки й куди мандрувати - відповідальний вибір самих учнів, а викладач - це не Торквемада біля проєктора, а радше веселий гуру, який пожвавлює звичайні дані неповторними коанами.
7. "Рейтинг вишу стрімко падає, навіщо готувати дітей до вступу туди?"
Це риторичне запитання, пані Попінз.
Уже давно минули часи, коли зарегульована гвинтиками й цеглинками авторитарності освіта була запорукою успішності.
Можливо, настав час сприймати реальність із більшою чуйністю та далекоглядністю.
Доречні запитання тут:
А) Скільки авторитетних джерел свідчать про зниження рейтингу вишу?
Б) Скільки чудових годин поспіль існує ЗМІ (друковане чи онлайн), яке волає про зниження рейтингу?
В) Що є цінністю та показником якості освіти саме для вас? А для майбутніх учнів?
Г) Чи йде керівництво вишу на контакт, чи приділяє увагу розбору життєво важливих питань, чи уникає уваги колег-викладачів та інших управлінців-освітян, стейкхолдерів, регуляторів, спільноти членів родин учнів або студентів, благодійних інституцій, підприємств неподалік та стратегічних партнерів?
Д) Наскільки добре виш виконував свої функції в попередні роки (для Західної Європи - десятиліття й століття)?
Здавалося б, до чого тут історичні цикли?
До того, що тимчасові зниження рейтингу вишу - це ізольований метричний показник, який може свідчити не тільки й не стільки про занепад моральності або брак знань, а й про блискучі перспективи, які в собі несе позірна криза.
Тобто криза - час знаходження нових методів викладання, які не нівелюють традиційних цінностей.
Е) Обрати виш "на виріст" - це одне з найкращих рішень, що їх може прийняти родина або місцева громада.
Це означає думати й дбати про майбутнє.
Те, що кажуть зараз про важливість розмаїття вражень та важливість прояву учнями наполегливості й самовідданості, мудрості й рішучості - не просто пишні фрази з бенкетів філософів-просвітників. Це пошук неповторних рішень для складних та надихаючих ситуацій.
© Maryna Tchianova under TEDx derivative license
© Rights reserved under CCBY 3.0
© Sources of inspiration - classical British and Ukrainian poetry,
soundsparks from British, French and American rock/electro/jazz/neoclassical bands and artists
© Neomuseology teams formed on a basis of common knowledge and creativity
(2018-2016-further into the relevant future)
© Debate groups in Ukraine and abroad (short term programmes)
#education_guidelines
#academic freedom
#future_prediction
#data