Думки вголос... - 15 -

               
(З кожним днем, МИ, стаємо мудрішими, міцнішими – Україна переможе!)
    
     Реконструктори шизофренічних ідей,
     Недоліковані вчасно в юності,
     Можуть стріляти в реальних людей,
     Впевнені, що Господь простить…
     А диявол, смикаючи нитки,
     Грає роль Персонального Бога,
     Дозволено йому забирати таких,
     Не вибачаючи їм нічого.
     Запитати б іще з усіх, що мовчать,
     А боронять тільки власну комору!
              Марія  Бойко
Цими днями минає вже рік, коли наш підступний сусід, “братній народ”, обравши найкращий для злодюг час (четверта година ранку – улюблений час диктаторів для розв’язання війн), розпочав повномасштабну криваву війну проти України. Що ж, цілий рік прожитий нами весь час під завивання сигналу повітряної тривоги, дуже часто без електроенергії, сидячи в пітьмі з постійно включеним радіоприймачем на батарейках, таки добре попсував нам наш, і так вже не сталевий, нервовий стан. До того ж, в наш, такий прогресивний вік, ми маємо можливість, вживу, бути і спостерігати на передовій, прильоти мін, снарядів, евакуацію під обстрілами наших поранених воїнів – захисників рідної землі від озвірілих рашистів, евакуацію дітей та немічних старих людей.
Та не зважаючи на все це, цей страшний рік зміг згуртувати, об’єднати, незалежно від національності, віросповідання, весь Український нарід в єдиний кулак, який зможе розтовкмачити підлому сусіду, що не варто рівняти своє гниле нутро з оточуючим світом.  Промайнув перший, самий тяжкий, місяць такої страшної війни ХХІ-го століття, з усіх фронтів почали з’являтися фото та відео розбитих та спалених колон сотень танків, БМП, перші тисячі вбитих рашистів! Прокуратура, разом зі спеціалістами з усього цивілізованого світу почали розслідування, фіксацію всіх злочинів російських вояк, запис свідчень уцілілих в окупації свідків. Часом чоловіки не витримували, плакали, вислуховуючи ці страшні розповіді!..
Зараз, згадав ті шокуючі подробиці тих днів лютого 2022-го і одразу пригадав всесвітньо знаного російського письменника Едуарда Володимировича Тополя, який досконало знає всю сутність, нутро росіянина – не по національності, а як громадянина колись царської, потім більшовицької і нарешті російської федерації. Він, як історик, письменник, журналіст все своє життя вивчав оте гниле, жорстоке, злодійське нутро росіянина. Якщо чесно, мене неймовірно вразила, написана ним ще в 2015-му році, та надрукована в Москві у видавництві “АСТ”,  на той час дуже страшна книга – “Упреждение” де він так геніально, досконало знаючи підлість і ницість росіян, попереджав Україну!.. Як довід, я зараз приведу цитату з цієї книги і щоб вона звучала переконливо, мовою оригінала:
“Когда по разбитой танковыми гусеницами дороге мы вышли из Хорола и пошли догонять нашу, ушедшую вперёд армию, то постоянно натыкались на надписи, сделанные бурой, похожей на кровь, краской на заборах и стенах разрушенных домов: “Мы в Полтаве и Хороле всех укропок отпороли!”  и  “Только пушки отгремели, мы укропок отымели. Пусть сражаются укропы – мы им тоже вдуем в жопы!”. Над этими “стихами” сидели на заборах голодные кошки, под ними – тощие, грязные собаки, а людей нигде не было – ни в чудом уцелевших хатах и мазанках, ни в перекопанных минами огородах… Зато такого количества человеческих экскрементов, а попросту говоря, говна в брошенных домах я не видел никогда и даже не мог себе представить, что люди способны испражняться на стены, в кухонные раковины, на подоконники и – представьте себе – на потолки и люстры!”
Вражає, що автор за сім років до повномасштабної війни та окупації значної частини території України зміг описати те, про що розповідають свідки злочинів рашистів!.. Шок від страхіть перших днів навали оскаженілого ворога поступово відступає, тепер ми впевнені – ми витримаємо любі незгоди, ПЕРЕМОГА буде за нами! Не зважаючи на повітряні тривоги, безліч людей збираються на станціях метро Києва, Харкова, щоб слухати патріотичні виступи наших митців сцени, а самі митці мандрують країнами світу, даючи концерти, щоб збирати кошти на придбання зброї, яка так потрібна нашим захисникам!
Цими днями ми мали змогу одвідати чудову, благодійну мистецьку зустріч зі своїми шанувальниками нашої славної, Полтавської поетеси – Марійки Бойко! То потрібно тільки бачити – заповнений зал галереї мистецтв не просто глядачами, а мистецькою елітою та гостями Полтави! На цьому вечорі лунали вірші у виконанні самої Марійки, виконувалися пісні на вірші поетеси! А виконавцями були найкращі майстри сцени Полтави! Чудова, прониклива мелодія поетичних строк талановитої поетеси змогла досягти глибин душі кожного глядача в залі! Спостерігаючи за слухачами, бачив сльози не тільки на очах жінок – видно було, що її поезія торкнулася і мужніх чоловічих сердець!
А думка знов і знов вертає, летить на фронт, де зійшлися в смертнім бою добро і зло!.. Добро боронить свій дім, свою родину, свою любу Україну – зло ж, не може приборкати свою жадібність, йому потрібні наші холодильники, мікрохвильовки, труси та обісрані унітази!.. І це, нарешті, почав розуміти весь цивілізований світ, якому дійшло – після нас, якщо переможе, зло йтиме проти всього світу!.. А закінчити свою “Думку вголос…” хочу чарівними словами:
    
     То нормально, коли, все ж, приходить втома,
     Після всього, після спалаху і бою,
     Тільки б хтось тебе чекав постійно вдома
     Та молився й вболівав би за тобою…
     То нічого, тільки звужені зіниці,
     Бо надміру ти всього лихого бачив.
     Пригорнися, бо тобі тепер не спиться,
     Цілуватиму чоло твоє гаряче…
            Марія Бойко