Лютий сидів на м'якій сірій хмарині і листав журнал, який писали його старші брати-такий собі щоденник погоди. Листав і тихо бубонів собі під ніс, що це неподобство-два зимових місяці і без снігу! Ледарі і нероби! Чим же вони займалися, га? Ну не міг Лютий зрозуміти, як це так, залишити землю без теплої ковдри, дітей -без розваг, Новий рік без дива.
"Треба виправляти ситуацію",- вирішив Лютий і тихенько опустив хмаринку на широку лапату ялинову гілку.
План з'явився миттєво! Наш чарівник зайшов до хатинки і через мить знову сидів на хмарці, тримаючи в руках гарненьку яскраву коробочку-він їхав у гості. В гості до матінки-Зими. Бо ж хто допоможе як не вона? Що було в коробочці, спитаєте? О, це справжні ласощі для Зими-фруктові льодяники, вона дуже їх полюбляє!
Матінку Лютий знайшов в затишній альтанці під розкішною ялиною-вони зі Сніговиком сиділи за столом і грали в шахи. Сніговик трохи піддався і матінка-Зима виграла.
А потім всі разом їли морозиво, пили молочний коктейль і Зима пригощала Сніговика льодяниками. А як же проблема, з якою приїхав Лютий, питаєте ви? Не хвилюйтесь, все буде!
У Зими теж-а як ви думали?-є чарівна скринька і чарівна ж паличка. Скринька дуже гарна, оздоблена мереживом, бісером, бусами. В її таємничих глибинах можно відшукати все, що завгодно! Зима відчинила скриньку, щось прошепотіла, дістала величезні і тонкі срібні спиці, білосніжну пухову вовну, багато м'якеньких клубків, покликала на допомогу Хуртовину, Завірюху, дала кожній по клубочку зі спицями і почалося справжнє чарівне дійство...З-під умілих тонких пальців майстринь з'являлись мереживні сукенки і корони для сніжних принцес, шалі і теплі святкові светри і сукні для дерев і кущів, м'які затишні ковдри для городів і лук.
Лютий приміряв на кожну берізку шубки, дарував кожній ялинці ошатні вовняні хустки, калина посміхалася-їй подобалась нова пухнаста шаль.
Сніговик разом з Віхолою танцював вальс, потім гопак, кружляв матінку-Зиму і Хуртовину, Сніжинки кокетували з Лютим і кружляли в повільному фокстроті.
А що ж Рижий з Кузькою? А наші друзі сиділи на вікні і були зайняті дуже важливою справою. Якою, запитаєте ви?
Вони сперечалися. Бо ж, бачите, Хазяйка навіщось, на думку кота, поставила на всі підвіконня якісь ящики з землею. А якщо є ящики, то чому б в них не погребтися? А, може, саме там вони з Кузьмою клад знайдуть? Кузька терпляче пояснював другу, що ніякого кладу там немає, що там Хазяйка посіяла насіння перцю, помідорів, базиліку, що потім з цього насіння виросте зелена розсада. "Якщо ти, звичайно, її не повигрібаєш",-додав він.
Коту набридло сперечатися, тим більше, він помітив, що на листочку якогось там фікуса сидить маленька комашка з дивними чорними цятками на спині. "Це сонечко",- пояснив Кузька,-"воно восени заснуло, а зараз відчуло тепло і прокинулось".
За вікном Лютий разом з Зимою творили дива...Лютий навчився плести вовняні сукні і шалі. Іноді йому хотілося пустувати і тоді він розкручував в шаленому танці то Сніжинок, то Зиму, а то і Хуртовину разом з Сніговиком. А що Зима? А Зима була задоволена, бо ж не повинна земля бути без снігу.
А на підвіконні Кузька розважав, дивував, трохи лякав кота і малу комаху своїми казками про Сніговика, про Золоту рибку, про Білосніжку і гномів. Друзям було весело, теплоі по-зимовому затишно...