Січень сидів в кріслі-гойдалці, закутавшись в м'якенький плед і насолоджувався відпочинком і улюбленим гарячим шоколадом. Після нічної вечірки з Морозом і Хуртовиною це було саме те, що потрібно. Скажену вечірку він і на збирався влаштовувати, думав, трохи потанцюють під музику Зимового Вітру, з'їдять морозиво і фруктові льодяні палички і все, по домах...А воно он як вийшло: Хуртовина відмовлялась закривати свої скрині, Сніжинки кружляли в танці, тонкі холодні пальці Хурделиці плели з білосніжної вовни светри для дерев і кущів; Мороз витанцьовував у своїх величезних валянцях, плескаючи в долоні і перетворюючи мілкі калюжки на прозорі люстерка. А Січень діставав із своєї скриньки, прикрашеної вишуканим мереживом, срібні розкішні нитки і дрібні буси- оцим багатством він прикрашав гілочки дерев, ялинові пухнасті лапи і траву.
Нарешті, гості вирішили, що на сьогодні витребеньок достатньо і наш Маестро, з полегшенням зітхнувши, прийшов додому.
Він отримав величезне задоволення від спілкування з друзями, але зараз, в улюбленому кріслі, біля широкого вікна і під ялинкою, що святково блимала вогниками, йому було дуже затишно і комфортно.
За вікном, на широких лапах старої ялини, струшуючи срібний іній, гралися малі руді Білченята. Січень милувався тим, як граційно перестрибували з гілки на гілку ці руді гімнастки, як безстрашно балансували на найтоншій гілочці, як безпомилково знаходили горіхи під листям і снігом- неподалік росте величезне горіхове дерево. Руда красуня швидко спускається вниз по стовбуру, принюхується і раз-горішок в маленьких лапках. Дивина та й годі! Мить і руденька вже десь на горі.
За цими спостереженнями незчувся Січень, як задрімав. Він не чув, як Мишка закутала його пледиком, як прийшли Кузька з Рижим, як Білка з Мишкою почали готувати вечерю, а малеча тихенько гралася під ялинкою. Кузька розповідав чарівну історію про те, як він потрапив в хатинку до Баби Яги, як навчився в неї готувати і яку вона подарувала книгу з рецептами. Кіт, який чув цю бувальщину не один раз, ліниво лежав на килимі, прикривши одне око і роздивлявся своє відображення в великій червоній кульці. Зате малеча слухала Кузьму з задоволенням, забуваючи про іграшки-їм подобалося все, що розповідав домовичок. А Кузька згадував, які красиві бачив квіти, величезні гриби, яка Сова розумна живе неподалік від хатинки Бабусі Яги і як вони разом із бабусею збирали всілякі цілющі трави. "Сьогодні чай у нас буде з м'яти,з ягодами суниці і з листочків малини",-мрійливо сказав Кузька, дістаючи кілька мішечків із своєї скриньки.
Нарешті все було готово : стіл накритий скатертиною, посеред столу, пускаючи "зайчиків" пузатими боками, стояв самовар, а аромат духмяного чаю наповнював кухню...Господиньки постарались на славу: млинці з грибами, з сиром, суп з сушених опеньків, омлет з овочами і на десерт-смачне морозиво! "До столу і смачного всім",-запрошували хазяєчки. А Рижого двічі не треба запрошувати-він уже за столом і масним оком поглядає, щоб з'їсти в першу чергу. Ну що ж, не будемо їм заважати, нехай відпочивають. А ми з ними ще зустрінемося.