У передноворічні дні прогулювався вулицями старго міста... Проходячи повз стареньку каплицю, побачив старезного дідуся, що вигулькнув з-за важких дубових дверей. Його казковий вигляд заінтригував мене чи то заворожив. Під майже білою, густою бородою помітив усмішку і зрозумів що мене викликають на діалог:
— Синку, ти віриш у чудеса?
— Так пане, звичайно вірю!
— Ну тоді розкрию тобі одну таємницю, бо ти сподобався мені серед цього заклопотаного натовпу, своєю уважність до справді важливих речей.. - дідусь взяв мене обережно під лікоть і запросив до каплички. Чарівна тиша вмить налаштувала мене до слухання.
— Усі ми з дитинства мріємо про загадування і виконання різних бажань. Хочу подарувати і тобі одну спробу. Слухай уважно, зроби це так: 31-го січня, коли годинник проб'є 00:00, у цю ж саму мить підстрибни якомога вище і розвернись у повітрі на 180° градусів, а своє бажання мусиш голосно вимовити вслух у той момент, коли ноги не торкаються землі...
Після цих слів стався якийсь спалах, а коли мої очі відійшли від яскравого світла, дідуся вже не було...