Грудень був заклопотаний з самої ночі. Грудень з самої ночі працював зимовим чарівником, бо ж він таки зимовий місяць. Він довго домовлявся з Морозом, щоб постарався прикрасити все навкруги кришталевим мереживом і вкрити прозорим льодом річку та озеро, припрошував на гостину Заметіль, щоб створила святкову атмосферу, потім відполірував до блиску яскраві різнокольорові кульки і з допомогою рудих Білок розвісив їх на зелених гілках старої ялини. Щось пошукав у своїй скриньці, оздобленій коштовним камінням і мереживом і задоволено-знайшов таки-змахнув чарівною паличкою:на гілках, покритих білим снігом, різнокольорово заблискотіли-забігали вогники гірлянди.
Задоволений маестро обійшов навкруги ялину, підправив кульки і пішов до хатинки. А там дві помічниці-Мишка і Білочка вже приготували обід і з допомогою Кузьки накривали на стіл. Рижий розповідав малечі байки про свої походеньки. Малі голосно сміялися, тримаючись за животики. Нарешті господині покликали всіх до столу. Обід був напрочуд гарний: борщ з пампушками, вареники з сиром і капустою, смажена рибка. А на десерт-млинці з варенням і гарячий шоколад. Після смачного обіду треба перепочити і вся компанія розмістилась в кімнаті біля ялинки. Грудень розповідав малим казочку про дівчаток-чарівниць, що живуть в лісі, в чудовій хатинці. Вони збирають солодкі лісові ягоди і варять з нього чарівне варення, яке розкладають в гарненькі баночки, накривають пелюстками квітів, перев'язують їх стрічкою з місячного промінчика і кожну таку баночку підписують золотими фарбами, які дарує Сонечко. Як тільки десь захворіє дитина, ці маленькі феї дізнаються і ось уже чарівне варення стоїть на столику біля ліжка хворої дитини. Білченята з Мишенятами дуже уважно слухали сплескували лапками і зрідка запитували, коли не зрозуміли, якими пелюстками накривались баночки чи як же чарівниці дізнавались про хвору дитину. Рижий робив вигляд, що слухає казочку, а сам крутився під ялинкою, чіпляв лапкою прикраси, торкався до миготливих вогників і радів, як кошеня. Ні, сьогодні він не хотів робити шкоди, залізши нагору по стовбуру чи звалити кілька кульок-сьогодні наш кіт був милим і пухнастим створінням, бо ж знав, що тільки слухняним котикам Дід Мороз приносить подарунки.
Заколисані казкою, малі позасинали, вмостившись на м'якенькому килимі під ялинкою, а у Грудня ще була одна справа.
Грудень вирішив-бо ж свято-спекти торт. І не якийсь там звичайний торти, а дуже красивий новорічний витвір кулінарного мистецтва. В цьому йому допоможе( вже пообіцяв) Кузька зі своєю старовинною кулінарною книгою. Надягнувши поварські ковпаки і білосніжні фартухи, наші приятелі стали до роботи. Борошно, масло, збиті вершки, яйця і ваніль...На затишній кухні видав аромат свята!
Горішки, марципани, цукати...Кузька аж об'ївся цими ласощами!
Довго трудились над святковим тортом наші кондитери, вони збивали, охолоджували, змішували, посипали, подрібнювали і різали...І в них вийшло здивувати всіх-торт вийшов дивовижний! На ньому були і ялинка, і хатинка з марципану, білосніжний зефірний Сніговик на лижах, річка з прозорого желе і навіть місточок через неї. Задоволені кондитери білі від борошна, крема і ванілі посміхалися-їм подобалась реакція друзів. Кіт, якого Кузька навчив фотографувати, швиденько влаштував новорічну фотосесію з тортом, з ялинкою, з Сніговиком біля будиночка. А торт винесли в холодні сіни. Після такої кропіткої праці наші приятелі вийшли на вулицю. Побігати і пограти в сніжки. Ну що ж, не будемо їм заважати, нехай гуляють.