В хатинці, що була схожа на імбирний пряник-так її прикрасив Грудень-було весело ароматно і щасливо: Мишенята, прокинувшись і зайшовши до кімнати, не могли повірити своїм очам...А дивуватися було чому-пухнаста ялинка виблискувала різнокольоровими вогниками, яскраві кульки похитувались на колючих гілочках, сріблястий дощик поблискував неначе іній. Сніжинки, бурульки, серпантин: Мишенята тільки сплескували лапками і дивувались. А тим часом мама Мишка приготувала сніданок і запросила до столу. За сніданком тільки й розмови про ялинку, про свято та подарунки. А Грудень, посміхнувшись, сказав Мишенятам, що ввечері їх чекає дуже цікава чарівна і дуже новорічна історія. Малі пообіцяли слухатись, допомагати мамі і не сваритися одна з одним.
Після сніданку наш Маестро одягнув кожушок і вийшов на вулицю. Руда Білка вийшла з комори з кошиком горішків. Грудень запросив і їх на вечірню казочку. Малі Білчата, почувши про казку, радісно застрибали і теж пообіцяли бути слухняними і допомагати мамі. А Грудень, ставши на лижі, вирішив зробити невеличку пробіжку до лісу, бо треба ж провідати і Зайців і руду Лиску, і Вовчиська. Білий сніг приємно виблискував під зимовим сонечком, хрумко розсипався під лижами і неначе виспівував веселу пісеньку. Легкий морозний вітерець приємно торкався до щік і грався з помпоном на шапці нашого лижника. Ось, нарешті, і ліс. Здається, тут життя завмерло до весни- тиша стоїть, Грудень аж своє серце чує. Але ні, ліс живе своїм зимовим життям: он промайнув пухнастий заячий хвіст, Сорока з Дятлом знову про щось сперечаються, Лиска заховалась за пеньком, забувши прибрати рудого хвоста. Наш чарівник, до речі, приїхав не з порожніми руками: він насипав у годівничку, яку школярі восени повісили на липу, різноманітного насіння, Зайців пригостив капустою та морквою, а Лисиці приніс рибки. Всі залишились задоволені!
А Грудень, ще трохи помилувавшись зимовим лісом, побіг додому, бо вже й Вечір збирався на чергування, запрягаючи чарівних коней в казкові сани.
Повернувся додому, а Мишка з Білкою вже й вечерю приготували, а малі не можуть дочекатися, коли ж, нарешті, почують новорічну історію, бо ж вони і правда були слухняними і не сварилися.
В хатинці було тепло, яскраво поблискувала ялинка, пахло хвоєю і мандаринами. Грудень сидів в улюбленому кріслі під ялинкою, кругом нього на м'якенькому килимі повсідалися малі і дорослі слухачі, приготувавшись до чарівної подорожі разом із Сніговиком.
І Грудень розповів, як Рижий з Кузькою
зліпили Сніговика, потім написали листа Діду Морозу. "А що ж вони попросили у дідуся?"-запитала маленька Білочка. Грудень посміхнувся і відповів, що для себе друзі не просили нічого, вони вітали Дідуся Мороза зі святом і бажали йому гарного настрою і здоров'я. Грудень розповідав, через які випробування довелось пройти Сніговикові, які пригоди його чекали на шляху до далекої північної країни. Він і гномам допомагав, бо їх хатку засипало снігом, і Зайцям хатинку допоміг підлатати, бо вітром зірвало дах і Синичок від голоду рятував, пригостивши їх насінням.
І ось, нарешті, наш герой побачив білосніжну хатинку і Дідуся Мороза, який разом із Снігурочкою прикрашав ялинку на гарненькій галявині.
Сніговик вручив листа, трохи відпочив, не відмовився від обіду і поспішив назад, додому.
Грудень посміхнувся-малі слухачі, вмостившись на килимі, спали. Їм снився Сніговик, Зайці і великий мішок з подарунками...