217

Степан Нагорняк
Сошел С Ума Ведать Не Я
В Зеркалі Отраженния Кричить Ура
Горбатий Палач Хрест Нам Несе
Ще Мить І Ця Душа Опять Помре...

Дух Заблудший У Низах Астральних
Вяже Собі Долю Мрачними Нитками
Суїцидальну Полосу Зєднавши В Голові
Повилітають Петлі Тяжкого Труду...

Неважливо Яку Сторону Обереш
Зупинишся Чи Далі Підеш
Два Стражі Твою Душу Проводитимуть До Самого Кінця...

Співай Душа Нехай Ехо Розносить Скелі
Між Світами Гірько Плаче Немовля
Муки Людські Поїдая Неспроста
Реальність Питка Іще Та
Ілюзіями Покрившись Постаратись
Не Сойти С Ума...