Вона

Мира Александра Маири
Вона сидить із бокалом шампанського в руці
Погляд звернений в себе і усмішка легка на вустах.
Вона більш нічого уже не чекає в житті
Все, що треба, вже є, вона - самодостатня.
Довелося пройти і  прожити усі 9 кіл
Закрученого жорсткого Дантівського пекла
Та вибралась звідти не брудна у смолі,
А з неторканою душею,  чиста і чесна
Її кляли , та вона все ще тут, на Землі
Ті прокльони важкі пролетіли повз неї димкою
І зриває вона бур'яни із ворожих могил.
І запалює за них свічки на устах з молитвою,
Читає псалми, щоб Господь пожалів,
Щоб забрав їх в Чистилише, а не в Пекло
Бо кожному грішнику треба дати шанс хоч один,
Щоб покаялись душі хоча б після смерті ...
©