Заспаний Листопад вийшов із своєї хатинки під розлогою старою ялиною, зробив невеличку зарядку, пробігся вздовж річки. Піднявши собі настрій, додавши бадьорості і трохи змерзнувши, підтюпцем подався додому, наспівуючи веселеньку пісеньку. Похмурі Хмари, поважно дефілюючи небом, незадоволено поглядали на жевжикуватого Листопада, який, замість того, щоб впасти в депресію, був незвично бадьореньким.
А наш Листопад, наш невтомний господар і чарівник, повернувся в хатинку, покликав на сніданок Білку з сімейством, Їжака, поки той не зібрався на зимовий спочинок і Зайців, що тремтіли від різкого звуку. В затишній маленькій кухні було тепло-в печі весело потріскували дрова, на столі для кожного гостя ласощі: гірка відбірних горішків, морква і яблука, корінці і шматочки м'яса. Сам господар насолоджувався улюбленим ароматним гарячим шоколадом із смачною булочкою. Листопад цікавився у своїх гостей, чи готові вони до Зими, чи достатньо у них запасів, чи Їжак підготував свою нірку-гніздечко, чи вистелив його сухим листячком?
Сніданок проходив весело, в розмовах та жартах. Малі руді Білки, пританцьовуючи біля чарівної скриньки, допитувалися, що ж там, у таємничих і загадкових надрах?
О, Листопадові було чим похвалитися і що показати, бо таки в його скриньці зберігаються справжні дива: тут і розкішні ранкові і нічні тумани, що густим шифоном покривають і луки, і річку, і дерева з кущами, що стають схожими на містичних створінь. "З цим товаришем треба бути дуже обережним",- пояснював наш господар зацікавленим звірятам,-"він дуже підступний і хитрий. Зачарує своєю казкою і все, ти в пастці-будеш блукати, поки Сонечко не прийде на допомогу ".
Більчата, вражені страшною розповіддю, притулилися до м'якенького маминого животика. Далі Листопад показав холодні осінні Дощі, які своєю нудною музикою заганяють всіх в теплі оселі, пронизливі нахабні Вітри, що змушують стогнати дерева і тварин ховатися в затишні схованки. "А ще",-Листопад заглянув в скриньку і довго там порпався,-"у мене є трохи, всього кілька жменьок, снігу,( але ж у чарівника жменька може перетворитись на величезну купу), невеличке кришталеве відерце з інеєм і особливий ларчик з першим тонесеньким льодком, по якому навіть Зайцям і Білкам ходити не можно."
Вражені звірята трогали лапками льодок, милувалися прозорим кришталем, у якому виблискували неймовірні прикраси з інею, накидали на плечі туманний шифон.
Листопад, коли всі вдосталь надивилися і наслухалися, обережно склав свої скарби в скриньку і пішов перевіряти, що там, на вулиці.
Хмари продовжували похмуро дефілювати і погрожувати розпочати історику. Через сіре суконне покривало де-не-де проблискувала небесна блакить, намагаючись порадувати землю своєю прозорістю. Листопад, спостерігаючи за пухкими буркотухами, дістав чарівну паличку і ось уже Сонечко посміхається, обіймаючи всіх своїми промінцями, Небо блакитно сміється, пташки веселіше співають. Листопад і з пташками поговорив, розпитав, що їдять, чи вистачає жучків-черв'ячків, запевнив, що він точно знає, де будуть відкриті пташині їдальні і він із задоволенням поділиться цим із малими.
За розмовами і зустрічами не помітили, як завітав на чергування містичний і таємничий Вечір. Листопад, запросивши приятеля на вечерю, почимчикував додому, в хатку під розлогою старою ялиною. Вечір буде довгим та цікавим, бо у приятелів є про що поговорити.