Розповідь: Непрохані в хаті...
Російське вторгнення в Україну 2022 року — це відкритий воєнний напад Росії на Україну, початий
о 3:40 24 лютого 2022 року.
Почалася війна...
Військова кампанія почалася після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 року вздовж кордону України з РФ і Білоруссю.
Офіційні представники Росії всіляко заперечували у своїх заявах, що Росія планує чи має намір напасти на Україну. Практично одночасно Збройні сили Російської Федерації почали неприховане перекидання додаткових військ на окуповані території Донецької й Луганської областей.
Близько 4 години за київським часом 24 лютого президент РФ В. Путін оголосив про «спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму. Разом з Росією війну проти України фактично веде Білорусь: із прикордонних районів завдають ракетних ударів по території України, здійснюють вильоти бойової авіації для завдання ракетно-бомбових ударів по території України, відбувається передислокація війська та його забезпечення.
Завдяки спротиву у української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У своїй новітній історії, за оцінками українських та міжнародних експертів, Росія в жодній війні ще не зазнавала навіть приблизно таких великих втрат за такий короткий час.
За визнанням західної розвідки, Росія зустріла сильніший, ніж очікувала, опір, що зумовило матеріально-технічні проблеми для її військ, нестачу пального, боєприпасів і продовольства, підрив бойового духу нападників. Швидке об'єднання країн світу для допомоги Україні, як і запровадження потужних санкцій проти Росії, стало несподіваним ударом для країни-агресора.
З першого дня вторгнення Росія порушує правила ведення війни й масово чинить воєнні злочини. Крім того, російська влада веде активну інформаційну війну та застосовує шовіністичну пропаганду.
Росія разом зі своїм маразматиком президентом думали, що маршем підуть по Україні та вже 9 травня вони пройдуть парадом по Києву. Для цього вони навіть парадну форму з собою привезли... Та не судилося!
250 днів супротив у народу України проти фашистської Російської орди...
Наш український народ це, щось неймовірне...
Ми незломні не поставить нас на коліна ніхто! Зараз війна нас об'єднала всіх ми брати та сестри, і віримо в Бога і перемогу !
Добро завжди перемагає зло.
Скільки загинуло людей, в Україні вбито ракетами, розстріляно, закатовано.... (Асвабадители) це та сволота яка вбиває навіть дітей і людей похилого віку, ґвалтують жінок, і малолітніх дітей, підлітків, жінок...
Звірства фашистської орди фіксується історією і прийде час і вони будуть відповідати перед судом не тільки людським, але ще вищим судом Бога!
Вони жили щасливо, довгі роки сімейного життя були наповнені коханням, і турботою у сім'ї один про одного.
Ви строїли новий будинок, бабуся переписала на онуку Катю ще в дитинстві свій маєток.
Катруся і Сашко коли побралися гадали, що в них кохання одне з тисячі... Батьки Катерини та Олександра допомогли побудувати дітям будинок. Батьки Сашка переїхали до них в село ще молодими з Уралу, купивши хату прижилися в селі. В них було двоє дітей Сашко і Дмитро молодший/старший за Сашка на 3 роки.
Катруся у своїх в сім'ї була одна, дівчина квіточка, як говорила мати.
- Дівчина калинка моя ти дитинка!- Колись співала мати колискові Катрусі.
Вся хата у мами була, у вишиванках, бабуся навчила і Катрусю.
Бабуся Надя завжди говорила:
- Українська дівчинка ще з дитинства повинна вміти вишивати, це наше жіноче надбання, в Україні.
І Катря вишивала собі рушники на весілля, різні серветочки обв'язувала кружив ом, як навчили мати та бабуся.
А от їй не судилося навчити доньку вишивати в них з Олександром народився тільки один син Роман. Чомусь Бог не дав їм більше діток. Зараз Романові вже 19 років він студент навчається в Києві в інституті.
Катря мріє що колись він вивчиться одружиться і тоді вона внучку буде вчити пекти пишні запашні пиріжки, буде вчити вишивати. Вже і невісточку собі придивилася Сташукову Світлану, вони з Ромкою зустрічаються і навчаються разом.
І хоч і каже Сашко: - Не сватай її в невістки, доля покаже! Вона, як жінка думає і дбає про сина. Вишила сорочку, і вже вишиває рушники колись і на них прийде час.
Сашко любить працювати у дворі, що він тільки не настроїв там зі своїм батьком... І лавочки на Ціпках, млин, хатки дитячі і спорт комплекс для Романа... Діти з усієї округи бігали гратися до Романа.
Тільки вчора Роман поїхав на навчання приїздив додому, а Катря вже скучає по ньому. Напекла йому пиріжків з капустою і сиром, запекла курку, всього поклала до сумки.
Сашко ще сміявся, що сумка така тяжка наче цегли положила.
Звечора якось не спалося, чомусь така тривога була на душі, і горщик з квітами лопнув навпіл наче хтось перерубав.
- Земля не суха, а він лопнув Саша це щось не до добра!- сказала Сашкові, а він тільки засміявся.
- Веришь ты во всякий бред Катерина!
- Повечеряли ложимся спать завтра на работу.
Катя не спала тривога на душі, коли вже задрімала скрізь сон почула гул літаків і почались десь поряд зриви. Вікна шибки лопали та вилітали одне за одним.
- Сашко вставай, щось неладне коїться!
Сашко зі спросоння не одразу зрозумів, в чому справа та коли на городі з правої сторони будинку щось гахнуло, сон наче рукою зняло.
- Быстро в погреб беги Катя это война!
- Як війна Саша, а Рома в Києві!- Катерина заплакала вони вибігли з хати і побігли до погреба.
Поряд горіла, в сусідів хата. Кругом було чути в зриви і постріли...
Сашко подивився на мобілку 4 30 ранку глянув новини.
Дзвонили налякані батьки Сашка, і мати Каті батька вже 2 роки як нема.
- Катя не риви пожалуста ! - він прижав її до себе обійняв.
- Війна Сашко хто може напасти на нашу Україну, ми ж нікому не бажаємо зла? Олександр дивився у заплакані очі дружини та не знав, що сказати, але тяжко дихнувши сказав :
- Наш Путлер напал!
- Росія Саша та ми ж брати, що ми їм зробили, за що вони так з нами?
Не знаю Катя, одно скажу война будет страшной Украина не здасться ни те люди!
- Посиди здесь укутайся, я схожу посмотрю, что у соседей там?
Сашко, я боюся за тебе!
Олександр вийшов із погреба і пішов до сусіда, де палала хата . Пів хати було зруйновано і хвіст ракети стирчав прямо в вуглі хати.
На землі лежав сусід видно вилетів від зриву з хати рана на голові і животі кругом кров. Він був мертвий, Сашко закрив йому очі.
- Леша, Лёша! - викрикував Сашко та Леонід мовчав, жінки Світлани ніде не було, Сашко декілька раз погукав. Зненацька почув десь людський стогін під деревом метрів п'ять від хати лежала донька Леоніда і Світлани.
Вона була в одному платті та вся в ранах, Сашко загорнув, в курточку дівчинку 8 років і поніс в погріб до свого дому.
Приніс дівчинку до Катрі.
Катря замотала її в рядно і плакала зрозумівши, що батьків немає живих...
Сашко вийшов знову з погреба і бачив, що по селі багато де дим.
Підійшовши до хати сусіда він проліз в хату, там був не у вогні шафа він з відтіля витяг речі для маленької Марійки. Виніс якесь простирадло і накрив сусіда.
Коли гро хід пішов десь далі Катя з Сашком і Марійкою перешли до
Дитина була дуже налякана, але не плакала навіть коли обмивали рани, і мазали зеленкою.
Переодягши дівчинку Катя з Сашком завішували вікна простирадлами.
- Саша, а де батьки?
- Нет Катя и при ней не говори об них!
- Так вона тепер сирота Саша!- шепнула Катерина.
- Вот тебе Катя и дочь!
- Я Катя позастеклюю окна и в военкомат пойду!
- Саша та, що ти будеш воювати проти своїх росіян?
- Свои Катя дома сидят, а нелюди в чужое государство лезут!
- Я сколько лет прожил, в Украине с родителями меня здесь никто не обидел...
- Это наша теперь Родина Катя здесь, я встретил тебя, ты мне сына подарила, тут было моё счастье которое украли 24 февраля...
Звонили до Романа він їх заспокоював сказавши, що в них все добре. Ховаються в бомбосховищі...
Марійка нічого не хотіла їсти, не розмовляла, Катя її обіймала цілувала вмовляла.
Зранку Сашко з сусідами обшукали весь двір в Леоніда від Світлани знайшли тільки ногу і частину руки відвезли до моргу і через два дні поховали.
В селищі було зруйновано десять хат і вбито 8 чоловіків, дві жінки та одна дитина...
Жінки плакали, чоловіки сумували та збирались на фронт.
Фашист ступив на землю нашої України, агресори вбивають мирних жителів України, рушать ракетами наші міста і села...
В цієї мразі немає нічого святого...
Вони у строїли геноцид нашого народу, але хто з мечем прийде від нього загине!
Через неділю Сашко пішов, в піхотинці, Катерина з Марійкою вдома. Дівчинка відійшла і розмовляє. Катя вчить її вишивати рушничок...
Роман взявши відпустку пішов захищати Україну, Катерина читає молитви за них і просить Бога, щоб зберіг усіх воїнів України.
Богато наших героїв полягло, в цій страшній війні, скільки героїв і героїнь народили наші матері?
Які мужні люди живуть, в наших містах і селах?
Ніколи в житті нас не подолає Путінська навала...
Тяжкий час у нашій державі та ми віримо, в перемогу!
Непрохані гості, з мечем в руках нам не потрібні!
Україна за мир!
З нами Бог!
За нашими героїчними воїнами ми жителі неньки України!
Боже бережи наше військо воно нам тобою дане для оборони від антихриста!
Олена. Українка.