Вересень сьогодні був різний-то йому хотілось плакати і він плакав, витираючи сльози шматками хмар, то хитро посміхався крізь мокрі вії, пускаючи сонячних зайчиків, а то в гості до нього завітав дядько-Грім і налякав нас своїм розкотистим голосом.
А ще Вересень був сьогодні Художником, хоч він завжди художник, фантазер, дизайнер і чарівник.
Мрійливий його настрій передавався через хмари, через їх неперевершену красу, через фантастичні образи і кольори. Ми спостерігали за небом: ось там воно небезпечно-синього кольору, наче ось-ось піде сніг; там-трохи розірвані хмари від світло-сірого до темнішого і видно, що йде дощ. Через хвилину серед сивих хмар утворилася шпаринка і задерикувато визирнуло голубе око неба. Хмари дефілювали по небесному подіуму як справжні моделі, змінюючи образ за образом і кольори нарядів. Видовище неймовірно захопливо- красиве! Потім маестро попорпався в своїй скриньці і дістав ще трохи флакончиків з фарбами і небо заграло нову мелодію: серед синього, сірого і голубого з'явився ніжно-бузковий, фіолетовий, ліловий, а потім визирнуло сонечко і додало трохи золотавого.
А наш дизайнер, натхненний Музами, почав готувати наряди і сукні деревам до золотого балу. Кроїв, змішував фарби, плів мереживо. Від лісових красунь і красенів уже неможливо відвести погляд: ось берізка з плетеними золотими нитками в зелені коси, ось клен приміряє червоно-жовтий фрак , вишня замріяно завмерла в бордовому платті.
А ще в душі Вересня прокинувся чарівник і за допомогою його чарівної палички на клумбі розквітнув ірис, в парку засвітив свічку каштан і бузок вирішив нагадати, що весна вже скоро і вона буде мирною.
У Вересня ще багато ідей і планів, і він поспішає нас радувати, допомагати, балувати своїми дивами, щоб ми хоч на якусь мить посміхнулися, здивувалися, зраділи.