(Пам’ятай – ТИ крихітна піщинка в безмежному просторі ВСЕСВІТУ!)
Вже доволі давно я, критично вивчаючи, оцінюючи навколишній світ та людей, з якими спілкуюся щоденно, дійшов висновку – в кожного з нас є два сприймання оточуючої нас дійсності. Один, це той світ, те оточення, в якому ми проживаємо, існуємо як один з живих організмів на планеті Земля. І частіш за все, кожний з нас, захоплений своїми справами, особливо в теперішньому такому бурхливому часі, не в змозі уділити багато часу будь-яким роздумам, що не торкаються сьогодення та страхіття повідомлень з фронтів. Прокинувшись вранці, одразу будуємо плани для виконання задуманого ще напередодні, намічаємо ті завдання, які можемо виконати якнайближчим часом, які миттєво. Та минає хвилина, година, день і наші, навіть дуже важливі справи можуть змінюватися, або зовсім зникати з наших задумів. Отак зараз, уважно спостерігаючи за оточуючим мене світом, за подіями, які щохвилини змінюють одна одну, розумієш – все це і є життя. І поки ти живий, воно буде щосекунди змінюватися (в кращу, або в гіршу сторону).
Треба визнати, не одразу до моєї свідомості дійшло те, що в цьому, нашому світі, нема і не буде ніколи постійності, константи – все змінюється. Тільки плин часу на нашому життєвому рівні ми вважаємо незмінним. Незалежно від обставин навкруги нас, кожна секунда НАШОГО ЖИТТЯ постійно і незмінно переходить з майбутнього в теперішній час, а потім в минуле і, на даний час, не існує нічого, щоб можливо було цей плин затримати або прискорити. От тільки такий собі, всім відомий, геній на прізвище Ейнштейн засумнівався в незмінності плину часу і довів теоретично, що час теж може змінювати свій плин, але то скоріше наукові висновки і до нашого буденного життя якось не підходить. От тому ми, в переважаючій більшості, живимо, працюємо, копошимося в оточуючому нас середовищі, і тільки зрідка у нас, в думках, промайне (і то, скоріш за все, під впливом чогось побаченого по телевізору) щось на тему Космосу, Всесвіту.
Але ж, він таки існує – безкінечний, вічний світ Всесвіту, про який ми дуже рідко згадуємо! Зараз виникають в моїй пам’яті ті чудові літні ночі, коли ми, в дитинстві, спали в садку під яблунями та вишнями. Які ж то були фантастичні, казкові хвилини під нічним, чорним небом з мільярдами зірок, а потім вдень пошуки книг з фантастичними сюжетами в бібліотеці. За своє життя начитався тої фантастики досхочу, тому зараз більш приземлено, більш критично намагаюся зрозуміти оту загадкову складову нашого існування – “ЧАС”. Одразу мушу зауважити, не будучи вченим, не займаючись цілеспрямовано науковими пошуками, вивченням Всесвіту як науковець, можу поділитися, кому це цікаво, тільки своїми особистими думками про неосяжний Всесвіт. Якщо “ЧАС” можна розділити на три складові, в НАШОМУ розумінні, на минуле, теперішній час та майбутнє, які наглухо пов’язані між собою і поки плине час це буде безкінечно, то поринаючи в неосяжні глибини Всесвіту, в якого нема ні початку, ні кінця на часовій шкалі, раптом розумієш – у ВІЧНОСТІ не може бути ні минулого, ні теперішнього часу, ні майбутнього! І тоді виникає цікава думка: “А може у Всесвіті і нема тих складових, а все рухається по колу – і так безкінечно?!..”
До свого виходу на пенсію (пільгову – завдяки льотній професії) в віці 46-ти років, через постійну обтяженість польотами, експедиціями не часто замислювався про існування іншого – космічного Всесвіту (разом з нами, піщинками того світу). Тому, з появою вільного, не зайнятого тяжкою фізичною працею часу, почав більш уїдливо замислюватися над поняттям: “Що ж воно таке – ЧАС?” І найбільш дивним, для мене, виявилося те, що ніколи раніше, як і більшість з нас, не звертав уваги на відносність поняття про протяжність різних відрізків часу. От для прикладу, розглянемо диво появи нового індивідуума на цьому світі. Вчені вирахували – щоб так склалися обставини, так зкомпонувалися події, при яких, окремо взятий сперматозоїд віднайшов призначену йому яйцеклітину та запліднив її, потрібно виграти в лотереї, в якій ставка – один на мільярд! Але й вигравши в цій лотереї на життя, ТИ можеш отримати абсолютно різну тривалість СВОГО існування на цьому, НАШОМУ, світі – від кількох секунд до довгого, а іноді надто довгого, щасливого, або навпаки, несправедливо тяжкого, виснажливого перебування на цьому світі.
Та все ж, потрібно завше пам’ятати – МИ народжуємося, щоб колись обов’язково померти! ІНШОГО ШЛЯХУ, НАЖАЛЬ, НЕМА!
Так от, отримавши від СВОЄЇ долі такий цінний подарунок – ЖИТТЯ, ми вибудовуємо його всі ті довгі, згідно нашого розуміння, роки, намагаючись досягти щастя, достатку та спокою. Але достатньо тільки згадати скільки мільярдів років існує і при цьому постійно змінюється відомий нам Всесвіт – одразу жахаєшся, на скільки ж коротка тривалість НАШОГО життєвого існування! Навіть якщо взяти, визнаний вченими на сьогодні, час існування на Землі такого ссавця під назвою Homo sapiens – 100-200 тисяч років, то починаєш розуміти, яка ж то коротка миттєвість – життя людини! Але одразу ж виникає і оте відчуття подвійного сприймання плину часу. Ми ж чудово розуміємо, як невпинно і розмірено зникають хвилини, години, роки в минулому і цей плин часу тривав тисячоліття до сьогодення та буде тривати безліч тисячоліть в майбутньому. Не відкрию чогось нового, якщо нагадаю – як же ж довго, нестерпно довго тривав шкільний урок для нас в дитинстві, а як швидко минав час в піонерському таборі, як швидко пролітали канікули.
А тепер згадаю своє, таке “довге життя” – спочатку довге навчання, отримання професії, про яку мріяв, а потім, по моїм відчуттям, знадобилися такі довгі роки, щоб стати висококласним спеціалістом, досягти успіху в житті. І, нарешті, рубіж – пенсія і можливість нікуди не поспішати, але раптом з подивом усвідомлюю, перебіг, плин часу суттєво змінився. Дні, місяці, роки пролітають надто швидко – встигай тільки ювілеї відсвятковувати і розумієш до відходу в інші світи зостається дуже короткий проміжок часу. Але то не скарга – я вже зазначав: “ІНШОГО ШЛЯХУ В НАС НЕМА!” Просто я хотів відзначити – як по різному люди сприймають незмінний перебіг, плин часу. І на останок – якщо уважно проаналізувати усі досягнення людства тільки за останні 200-300 років, важко навіть уявити, яких змін досяг ВСЕСВІТ за багато мільярдів років свого існування. Та ми про це дізнаємося не скоро, бо занадто молода наша планета Земля – знадобиться не один мільйон років, щоб отримати такі знання!
ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ 2022-й рік