элегия августа

Елена Студзинская
я мовчазна, як камінь при дорозі.
мов скеля, яку нівечать часи.
кричать не можу, плакати – не в змозі…
Отець, прости, помилуй та спаси.

я – зголодніле пташеня в гніздечку.
мені б летіти – тільки сил нема.
я спробую потроху, по краєчку.
тримай мене руками обома.

я – дощова або морська краплина,
що впала болем на Твоє звиття.
я - тут! я - є! почуй Свою дитину!
не відвертай очей від каяття