О радуге, о дожде и хорошем знамении

День сьогодні був...трохи гучний і нервовий. А ввечері пішов рясний дощ. На дорозі швиденько з'явились калюжі. Дощ танцював і надимав бульки на калюжах і на швидких потоках води. Він грав свою дзвінку мелодію на широкому листі соняхів, на жовтих усміхнених личках його квітів, на листочках дерев, огортаючи  мокрим пледом всіх, хто не встиг заховатися. Але ніщо не може тривати вічно, ось і дощ майже закінчився. А ми з подивом і дитячою радістю побачили, як на небі з'являється диво дивнєє-яскрава веселка! Я вже давно не дитина, але кожного разу, коли бачу це чудо природи, емоції переповнюють серце-як же гарно, красиво і фантастично виглядає вона на небі, неначе захист від смертельної небезпеки. На наших очах її кольори ставали все яскравішими і скоро веселка постала перед нами в усій красі, а те, що їх було дві,  додавало радості ще більше.