Малий Кось та великий страх

 
   5.
Після випадку на річці, коли Марічка ледь богу душу не віддала з переляку, Кось, майже кожного дня, навертався їй на очі. Вони чемно віталися, іноді теревенили, навіть шуткували.  Дуже швидко це помітили односельці. " Мабуть Комаха ще і від Марічки хоче гарбуза скоштувати"— зловтішалися пліткарі. " Хм, мало той Марічці Михайла, вона ще шевця Комаху вирішила з світу зжити"—шепотіли іньші. Марічку вдома вже дражнили Комашкою — баба Катя почала і пішло- поїхало. Тількі Кось не помічав пліток і глузувань — Марічка йому подобалася і він хотів до неї свататися. Пішов до баби Ядзі порадитися.
- Марічка дівка добра — сказала стара Ядзя, вислухавши Кося.
- Але?
- Чув, що коли одружуєшся, то одружуєшся на всієї родині?
- Та я їх буду поважати і шанувати...
- А вони тебе будуть гризти кожної миті. Я не здивуюся, якщо вони благословіння не дадуть, або с посагом щось піде не так. Відчуваю, що якусь підлоту вчинять або мамця її, або бабця.
- А що ж мені робити?
- Пом'ятаєшь нашу  першу зустріч? Я тобі казала, що жінка мріє про  чоловіка, який її захистить, зрозуміє, та буде оберігати? От якщо ти це зможешь , то матимеш таку родину, що щасливішого за тебе не буде у цілому світі.
- Я зрозумів...Тількі всеж-таки... може ви помиляєтеся?
- Ой, Косю, хотіла б я помилитися, дуже б хотіла...
Баба Ядзя принесла малесенький графинчик і дві чарочки.
"Зараз пригощу тебе наливкою з пелюстків троянди." — баба Ядзя розлила ароматний напій по чарочкам. Чарівні пахощі квітучіх троянд, лагідне сонце і навіть пристрасть поцілунку — все відчув Кось, скоштувавши Ядзіну наливку. " Оце справжнє чаклунство"- подумав хлопець, але нічого не сказав, тількі похитав головою.
- Смачна в мене наливка?
- О, пані Ядзя! Чарівний смак!
- Ну ходи здоровий. Не забувай стару Ядзю. А з  ковальською родиною будь пильним.
Після тієї розмови, Кось, не відкладаючи почав готуватися до сватання. Батьки його померли, тому він звернувся до хрещеного батька і до свого двоюрідного дядьки. Зібралися і у визначений час постукали до хати коваля.
Марічка напередодні зустріла Кося. Кось чекав її. Сказав, що кохає, що буде самим щасливим, якщо вона стане його дружиною.. Марічка погодилася вийти за Кося. Вже наступного вечора Кось прийшов до Марічціних батьків із сватами.
Все дуже добре складалося — Василь з дружиною  благословили, баба Катя сиділа набурмосена, але ані слова не сказала. Марічка сяяла.
Вже засинаючи, щасливий Кось подумав" Розумна пані Ядзя — великомудра та  прозорлива...Тількі не вгадала — нияких перешкод їм не створювали. Все добре — благословили, Марічка рушники подала, старости один одного обв'язали. Це означає, що все буде добре." І Кось заснув.
І доби  не минуло  після сватання, а по селу пішли чутки, що  Михайло живий. Ніби скоро повернеться у рідну хату і має дуже серьозні наміри щодо Марічки. Чомусь всі повірили, що Михайло живий і його батьки завітали до коваля. Марічка, мов нежива, слухала їх веселі розмови і тількі одна думка, мов змія ворошилася в неї  у голові — це якийсь злий жарт... Ну не може так бути! Тількі но зустріла гарного доброго парубка, як її щастя зруйновано...
Кось не знав що робити. І пішов до баби Ядзі. Стара сиділа у дворі і курила люльку. Кось привітався.
- Хлопче, я все знаю. Ти не журися. Буде в тебе весілля з Марічкою.
- Та як же ж воно буде? Якщо Михась живий?
- Дозволь тобі нагадати мої попередження що до бабці та мами Марічки. Я тобі порадила, щоб ти був готовий до будь- якої неприємної несподіванки. І бач — тількі ти заслав  сватів, з'являєтся  Михайло! Навіть не з'являєтся, а тільки чутки, що він живий.
- Так він втопився?
- Кось, якби він був живий,  то повернувся б додому вже давно. Його шукали скрізь і не знайшли. Тепер хтось його бачив, хтось розповсюджує такі чутки. Навіщо?
- Навіщо?
- Щоб ви з Марічкою не одружилися.  Всі знають, що ти нерішучий та боягуз. Вибач. І достатньо, щоб з'явився якийсь привід, і все — не буде весілля. А Михайло, ясна річ — не з'явиться. Шкода його батьків — вони сподіваються і чекають на сина. А Марічка залишиться служницею у своїй родині. Після двох невдалих заручин, втрете вона вже заміж не вийде. Ось такий розрахунок, хлопче.
- Пані Ядзя, як так можна?
- Ой, хлопче, ще й гірше буває.
- Що ж робити мені?
- Не бійся відстоювати себе, свою кохану, своє щастя. Ничого не бійся і все буде добре. Віриш мені?
- Вірю!
- Ну то і йди з богом.
Хто б міг чекати, що Кось, якого у селі раніше називали Комаха, майже вкраде Марічку повезе до міста і там вони повінчаються. Більше тиждня у селі тількі і розмов було про такий зухвалий вчинок шевця. На всі дорікання родичів Марічки,  Кось відповідав, що їх шлюб благословили і він з Марічкою повінчалися, бо кохають один одного, а усіляким чуткам вірити, то й померти можна, так і не одружившись. Тому і весілля гуляли у Кося через тиждень після вінчання. Баба Ядзя як яструб спостерігала за батьками і бабцею Марічки, щоб ті не зробили якогось лиха  молодим. Начебто обійшлося. Про всяк випадок, коли всі гості розішлися, Ядзя пройшла по всій хаті і покропила все святою водою. Ось так Кось одружився. Кохання перемогло і страх і зловмисні наміри.