Хоч не читала мені колискових,
Але захищала від ударів життя гілок.
Чекав від тебе підтримки хоч слово.
"Ти – син мій". Сказала. І це мій вирок
Ворог у воріт в чотиридцятом році
Залякав, нові канони приніс тобі
Здавалося, піде це все на боці...
Хто знав, що все йде до війни.
Стрічку за стрічкою клали гармати
Бійці хорохорилися, боєзапасом гупали...
А десь у підвалах ховалася мати.
Не тільки моя, у всього Маріуполі.
Хто ж вас, азовцев*, виродків виродив?
Навряд чи у вас є людська мати.
Правильно Бог да Всесвіт вирішили
Потрібно Україну лікувати... або за грати...
Взяли в полон - сиди без скарження
Не клич Терезу причаститися до твоєї "качки".
Інакше у ворога буде враження,
Що ти слабак і пореш гарячку.
Стрічку за стрічкою клали гармати
Бійці хорохорилися, боєзапасом гупали...
А десь у підвалах ховалася мати.
Не тільки моя, у всього Маріуполі.
Звільнили місто. Побудуємо краще.
Ми всі – сини своїх матерів.
Своїми руками, не будем ледачими
Сбудуємо, забудемо всі ці жахи.
А мати забрати від вас да подалі
Ви ж мстита сволота, да вы покидьки!
Назвавшись воїнами, помрете кухарями
Не стали нормальними як вороги
Хоч мені зараз вже за сорок,
Хоч я давно і батько сам.
Не вистачає колискових.
Зберігайте ваших мам!
*азовцы, азов - запрещено в Российской Федерации