А Травень уже хазяйнує...Він змішує фарби, шиє шикарні мереживні сукенки для вишень, підбирає ніжний білий атлас для елегантних нарцисів, для гордих тюльпанів-червоний, жовтий, рожевий шовк. Розкидає на луках смарагдові покривала, на які вибігли ніжно-пухнасті жовті курчата-кульбабки і здивовано роззираються навкруги.
Небо трохи насупилося, спостерігаючи за темними хмарами, які повільно сповзались, обіцяючи грозу і дощ. Дощик таки пішов, але без грози, тихий мирний дощик...
Травень такий чарівник...Він радує нас не тільки мереживними сукенками вишень і груш, а ще зачаровує своїми парфумами: легкі солодкі аромати хвилюють, бентежать, змушують насолоджуватися ніжним шлейфом квіткового шифону...
Травень, сидячи на хмаринці, відпочивав і прислухався до гуркоту-то страшна і жорстока тітка-війна продовжувала свій винищувальний шлях. Поряд із замисленим Травнем визирнуло Сонце, погладило тихенько його по щічці і від посмішки крізь сльози через усе небо простяглася різнокольорова веселка...
Люди, все буде добре, не дивлячись ні на що...