Жила-була бабуся

Жила-була бабуся

Жила-була бабуся. Рочків їй було вже за 90. Свого часу їй довелося тікати від гітлерівців. Хоча з розповідей сусідів вона знала, що й солдати фюрера були різними, особливо з робочих сімей.
Політик з неї був ніякий. Так за ОПЗЖ Бойка вона проголосувала через те, що так порадив сусід.
Ось і цих російських солдатиків вона зустріла зі співчуттям: вони ж були голодні. І вона їх почастувала, чим змогла. І вони теж їй віддячили. І це при тому, що більшість її рідні, враховуючи онуків і правнуків, змушений був виїхати з рідного міста. А дехто переховувався де хто міг.
Але ж недарма кажуть, що Бог бачить все.
І одного дня, коли знов точилися бої за її село, прилетів чи то снаряд, чи то ракета і до її льоха, де зберігалася картопля та різна консервація. Природно, побило все, що там було. Повибивало шибки хатинки, де вона жила.
Трохи зачепило і щоку їй самій (начебто хтось найвищий дав їй ляпаса, та трохи перестарався).
Показово, що на її та сусідніх вулицях прилетіло лише до неї.
А вже від кого саме прилетіло, то вже другорядне. Хоча чимало випадків, коли орки лупасили і своїх, здавалося б, вірних помічників.
Отака проста, хоча й правдива історія відбулася на моїй рідній Слобожанщині.