Кіт Рижий з приятелем Кузькою, розуміючи, що казка про них поки не буде написана, тихенько спостерігають за подіями, Кузька занотовує щось до товстого зошита. Вони, звичайно, бояться, як же не боятися, коли навкруги такі гучні звуки, все гуркоче і гримить. Кузька нашіптує коту казки, гладить його по голові, коли особливо гучно щось розривається неподалік.
А Весна з Квітнем продовжують хазяйнувати на землі, бо ж пора і травичці зеленіти, і пташкам гнізда вити. Теплими пальчиками гладить юна красуня ніжні, довгі серги верби і вільхи, посміхається до кущів ліщини. В майстерні Квітня твориться магія-плететься білосніжне мереживо. Красуні абрикоси вже отримали свої сукенки, на черзі-черешні і черемха.
Іноді Весна, замислившись, розплачеться і тоді Квітень накидає на небо сіре сукно.
Кузька з котом сидять поруч в кріслі, готові будь-якої миті бігти з Хазяйкою і Хазяїном у погріб, бо ж повітряна тривога...