Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Леся Украинка.
Не назвати мене молодою –
Заметіллю іскрить сивина.
І не вмію тримати я зброю,
Коли хмарою суне війна.
Коли виють тривогу сирени,
«Гради» сіють біду звідусіль,
І земля притулилась до мене –
Тут не можу я стримати біль.
В нім – моє непоборене слово,
Те, що гнівом напише перо.
І воно, як і зброя, готове
Воювати за мир і добро.
Болем пишуться кардіограми,
І пульсує перо в унісон.
Зброя справиться із ворогами,
Ну, а слово - останній патрон.
Буде слово, як куля, влучати,
Як вогненна стріла блискавиць.
Щоб відчули «брати»-супостати
Силу слова і армії міць.
26.03.2022
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47255&poem=391830
Вангую, скоро щирых начнёт ломать от кириллицы...