211

Степан Нагорняк
Ангел Війни Росправив Крило
Хаосом З'єднав Усе Земне Кольцо
Іскаліченний Дух Стон Раняє
Сильний Воїн Його Без Жалю Добиває...

Нехай Слабаки Ниють І Мичать
Проклиная Все І Всіх В Жалю
Очі Їх Взирають У Глибоку Диру
Ловушка Ця Хитра Усміхнувшись
Мовила Судьба...

Переступивши Родове Коліно
Моє Серце Гірко У Низ Впаде
Протопче Злюка Його Жадно
Хруст По Долині Гучно Дзвоном Проведе...

Тор Башні Родові Спалить До Тла
Хохоче Дзвінко Молода Іще Сестра
В Утробі Кричить Маля
Плетями Його Готують До Життя...

Силу Волі Розстягну
В Потайбічний Світ Нирну
Розвязавши Вузол Женского Бедра
Душа Зрозуміла Не Цього Вона Ждала...


Оголю Ці Стремена
Бідність Не Поборить Багача
І Ця Рана Так І Згорить У Костра
Власть Мов Пешка У Вершині
Падіння Неминуче У Цій Гірькій Сльозині....

Кожен Війну Свою Власну Веде
Переможе Чи Сьогодні От-от Умре
Запитання На Камінь Кровью Упаде
Влада Висот Приговор Людству Готує
Тисячеліттям Скитаній Подарує !!!