Привіт, мій друже
З тобою не знайомі
Не мали часу ми зустрітись
Але коли чую я про тебе
Моє серденько трепечеться немов би у маляти
Коли у тої щось болить
Тобі мій друже важко зараз як ніколи
Кричить душа, розбите серце і тіло як у побитої жінки чоловіком катом
Ти ніби повернувся до часів Руїни
До часів коли помер Богдан
Коли козацька кров текла буремною рікою
Коли ми вірили у долю
Але ти стоїш, щоб там не було, ти стоїш
Як Мокош, що боронила люд в часи Русі
Даєш надію на свободу, б'єшся до кінця
Ти став муром для людей своїх
Які чекають на ковток свободи
Та вірять у славнеє майбутнє
У вільній незалежній Україні
Ти вогник, що бореться за кожного
Ти фортпост, ти мученик ,борець проти москалької навали
Борець за долю України
Ти наш рідний - Маріуполь!
Тримайся, любий, ми всі з тобою!