***

Мира Александра Маири
Коли небо ріжуть сирени
І вибухи рвуть на шматки землю
Я загортаюся в твій теплий светер
Закриваю очі й лечу до тебе.

Лину думками в щасливі миті
І твій запах - найкраще моє заспокійливе
Він надійніше від бронежилетів
Захищає мене від страхів настирливих

Чую голос твій, що шепоче на вушко :
- Я з тобою кохана, усе буде добре,
Усміхнися , бо твій зморщений носик,
То як мій талісман, що зустрінемось скоро.

І я лину до тебе з розпростертими крилами,
Й над тобою складаю їх броньованим куполом
Щоби кулі від них відбивались і падали
Щоби ти переміг у двобої з дияволом.

І тоді мир настане... Й ти повернешся соколом
І в обійми я впаду щаслива й знеможена
І розквітне Вкраїна. І вигляне сонце !
Буде так, я це знаю!  Бо ми -переможемо