Моя Україно, колиска дитинства мого.
Моя Україно і с спогади линуть до рідної хати в село.
В той край де у вирії сонячних радісних днів
Зростали ми, наче за казкою, в кущах чарівних бур’янів.
Моє босоноге дитинство…
Той гай де кувала зозуля нам років до ста,
Ті кручі з яких ми кидались юрбою у хвилі старого Дніпра.
Вишневі садки і вродливі криниці смачної води.
У дивному обрії квіти єднали край неба зі краєм землі.
І сонце, і вітер, и хмари, і спалах барвистий зірок –
Нас все хвилювало, ми в космос тремтяче
Робили свій жаданий крок.
Надії и пошуки всіх на шляху таємниць,
І перше дитяче кохання без сліз, без турбот і без криць.
І жарти, і сміхі веселі дівочі пісні –
Ті самі, що гулко лунали на жнивах в пахучому полі в ночі…
Моя батьківщино, мій подих, музика, натхнення моєї душі!
Хай святість і злагода, мир і добробут
Навіки ввійдуть у оселі твої!
2019