П'ятий день, а неначе вічність...
Ці п'ять днів перевернули наше життя, ми переосмислили свої цінності і потреби, люди показали, на що вони здатні і чи здатні взагалі. Багато хто з нас приходить на допомогу землякам, допомагає абсолютно безкоштовно і це радує.
Ще п'ять днів назад ми планували купити косметику, парфуми, нову сукню чи туфлі, мріяли про подарунок на 8 Березня, ображались на весь світ за якусь дрібничку.
Ми купимо і сукню з туфлями, і улюблені парфуми, і ту гарну сумочку, яку бачили ще в той, довоєнний час, але це буде потім.
А зараз ми здригаємся від найменшого шуму, загострюємо увагу на звичайному лементі собак, кожна незнайома людина здається нам диверсантом.
З неспокійною душею чекаємо на новини, на гарні новини і з тривогою беремо до рук телефон, коли звонять родичі або знайомі-що скажуть зараз?
Ми погано спимо ночами і при першій можливості шукаємо в інтернеті новини.
Війна-це страшно і боляче, люди тікають із своїх домівок. Це зрозуміло, всі бояться за себе, за сім'ю і за життя, тікають і кидають напризволяще своїх домашніх улюбленців, кидають тих, які вірою і правдою служать, тих, які люблять без всіляких умов. Багато хто скаже, що це ж тільки тварини, тільки як ви, шановні, після цього будете жити, знаючи, що десь чекає на вас ваш вірний пес?
Сумно,боляче, але все ж таки...Життя продовжується, не дивлячись ні на що, під обстрілами народжуються малюки, завтра починається весна і дуже хочеться вірити, що скоро настане мир!