Кажуть, що є собачий та котячий рай. Так, там собаки й коти - найкращі друзі! Їх улюблене заняття - сидіти вечорами й пити вино. Ви скажете, що собаки та коти не п'ють вино? Але це тут з нами вони його не п'ють. Ну, по-перше, тому, що їм не так часто його пропонують, а по-друге, (і це головне), що з людьми треба завжди тримати тверезий холодний розум, бо всяке може статися.
Так ось, в своєму раю вечорами вони п'ють смачне вино та згадують пригоди на Землі, як вони и на втіху людям, щоб ті, наївні не запідозрили їх в змові та дружбі, ганяють один одного. І сміються. О, ви б тільки чули цей собако-котячий сміх! Він ні на що не схожий! Це так, ніби сміються разом всі зірки, танцюють водоспади, лагідно муркочуть морські хвилі, падає міліарди сніжинок в тиху ніч. Цей сміх здатен в одну мить любе створіння зробити невимовно щасливим. Пам'ятаєте те відчуття, коли безпричинно серце раптом розливається теплом у грудях і стукає-стукає, світяться очі і ти готовий розцілувати всіх-всіх?
Але не подумайте, що вони лише дурника валяють в тому своєму раю. Ні, собаки й коти - найвідповідальніші створіння. У них все розподілено чітко по хвилинах. Навіть дурниковаляння, хвістовиляння, мордовмивання та живіточухання.
А ще у них є свій собако-котячий бог. О, скільки мімішності в ньому! Самий мімішний з богів. Після обіду до нього збирається вся собако-котячий братія і сестрія. І вони починають святе боковаляння. Що може бути приємніше за валяння у бога під боком? Отож!)
Так ось, у них багато справ. Вони спостерігають за маленькою планеткою - Земля. Там живуть дуже неспокійні, метушливі створіння - люди. Самі спокою не мають і іншім не дають. За ними потрібен постійний нагляд. Ніякого тобі відпочинку! Ці люди постійно від чогось нещасні. І до того нещасні, що їм здається світ не милий. Ну як діти малі, чесне слово! Все їм не йметься! От зараз двоє посварилися, вже не пам'ятають через що, сидять кожен в своїх кутках, зляться і нещасні.
Йой, що вам сказати про людей. То вони прагнуть закохатися, витрачають на це весь свій час, всі ресурси. Потім плачуть, бо кохання закінчилося. І такі нещасні! Такі нещасні!
А ось ще, спочатку людські створіння вони придумують собі цілі, заради чого жити на Землі (от цього собако-коти ніколи не могли зрозуміти. Ну раз ти вже народився, то живи собі й радій, махай хвістом, шевели вусами, нюхай повітря з горизонту, підставляй морду дощу, засовуй носа в квіти, качайся на траві та грійся собі на сонечку), все життя їх досягають, витрачають час та здоров'я, а в кінці сидять і плачуть, що цілі були не ті, життч прожиток марно, часу на інші вже немає. Ох і дивні створіння!
Собаки й коти мають велике серце. І все було б добре, аби не люди! Собаки й коти не можуть не любити, і ще більше не можуть бачити, якщо хтось нещасний. От спостерігають вони з свого раю за цією маленькою планеткою. Бачать, що якесь людське обличчя знову плаче, бачать, що плечі повисли, а серце в людини нещасне-нещасне. І вирішують послати до нєї свого посланця.
Так буває, сидить людина, зітхає, і раптом відчуває, як щось тепле і мокре легенько торкається ноги. Кошеня. Бідне маленьке нещасне голодне та замерзле (що тільки не доводиться терпіти та видумувати посланцям, щоб розтопити нещасне серце людини). І, якщо людина уважна, візьме, пригорне, забере додому, нагодує. От і щастя прийшло! От і маєш ще одне щасливе людське серце!
Звичайно, посланцю доведеться нелегко. Бо тепер потрібно пильнувати кожен день. Та й в ночі слідкувати, чи не приснилося якесь жахіття людині, чи не напав на неї раптом приступ самотності, чи не потрібно прийти і зігріти льодяні ноги, руки, серце.... Але коти й собаки професіонали. Вони знають, що найкоротший шлях до щастя - робити добро тому, хто його потребує. Тому й роблять вигляд, що вони повністю залежні від людини, що вони помруть без неї, засумують, замерзнуть, помруть з голоду. І дійсно помирають. Бо це в людини може бути понарошку, а в собако-котів все по-справжньому. Це людина каже: "Люблю і без тебе помру!" але живе потім без тої любові, ще й непогано живе. А коти й собаки так не можуть. Вони знають, що щоб щастя було справжнім, має бути справжнім і все інше - любов, радість, сльози і, навіть, смерть.
Іноді коти й собаки щось роблять смішне, всілякі "невдалі" трюки і людина сміється. А ще інколи щось "нашкодять", навмисно. Людина смішно бурчить та лається і відовлікається за цими незначними проблемами від своїх нав'язливих нещасних думок.
Кажуть, як тільки у собако-котів вдається зробити одне нещасне людське створіння щасливим, моментально влаштовуєть свято в собако-котячому раю. А святкувати вони вміють! Ох, як вміють!
Кажуть, що існує древній договір між людським Богом і собако-котячим, що колись два рая об'єднаються. Точніше, вони ніколи не сварилися. Просто зараз у всіх багато роботи і вони поділили обов'язки та території. Але, кажуть, коли всі людські створіння навчаться бути справжніми і щасливими, два раї об'єднаються. І тоді собако-коти разом з людьми піднімуть келихи за Любов та Щастя (справжні, по собако-котячому) і будуть згадувати спільні Земні пригоди!
"А пам'ятаєш...?" - скаже хтось.
"Звісно, пам'ятаю, ти тоді...."
І буде багато сміху. Так, наче водоспади переливається один в інший, як всі кити океану разом танцюють, як далекі снігові вершини лоскочуть хмари. Так, наче намистом сонце розсипає щастя від безкраю і до безкраю.