Я вірю в Бога
Бузок зламала на прощання,
Бо знала, що сюди не повернусь.
Ніякого жалю і ні вагання,
В нове життя вступити не боюсь.
Я не зірвалася раптово.
Для роздумів я мала певний час.
Хоча було все загадково,
Та сумніву лишилася нараз.
Я знала, що навколо люди
Мені на поміч руку подадуть.
Тому самотньою не буду.
Скажу собі: - Образи ти забудь...
І я гіркі забула сльози,
Лиш зберегла хороше де жила:
Зелений двір і чисті роси,
І щедрий дар батьківського тепла.
Я за життя всього пізнала:
Брехню, байдужість в поглядах чужих,
Але у відчай не впадала,
Прохала: - Боже мій, допоможи!
Я до брехні — непримирима.
Я вірю в Бога, щоб там не було.
Хоча душа моя ранима,
Та з Богом вмить я забуваю зло...