Я одиноке дерево,
Що упродовж дороги
Життя своє веде
Мені колись буває вільно
Колись занадто одиноко
Колись ніяк
Я простягаю гілля своє
До неба,
Я намагаюсь його торкнутись,
Я мрію
З птахами вести розмови
В себе вбираю все навколо,
Повітря, стрекіт птахів.
Пориви вітру.
Гомін трав
І шелестіння листя
Мені не треба
Крок свій прискорювати,
Мені не треба бігти.
Ладнати справи.
Я можу вік людський стояти
Як нерухомий стовп.
Я можу
Десь піти.
Але у снах.
Але лише у мріях.
07.11.2021