Тихим Шепотом Звала Святиня
Розібрати Залишки Рваної Душі
Ростворитись В Неудачах
У Тісному Страшному Куті....
Страх Скував Усі Мої Кайдани
Заричав Монстр Переможним Голосом
Переміни Твої Ховаються В Низах
Вибратись Із Них Поможе Час....
Уви Но Сил Уже Нема
Чую Як Відпіває Мене Свята Земля
Вирішив Схопити Узли Гріха
Розбився Мій Розсудок У Долині Зла..
Смерть Раняє Глаголи Життя
Но Всередині Гуляють Ноти Кінця
Кузнец Печаті На Спинах Закаляв
Творець В Руках Своїх Любов Возвишав