О.В.Несену
Ну, от і Льоша Несен вже пішов
До тих доріг, і тих стежин і тиші,
Де вічна ніч, де наче чорний шовк,
Окутує туманом найгустішим.
А я ще думав з ним пройтись селом,
Згадати млин, ковальню, клуню, школу,
Я так хотів немов змахнув крилом,
Оглянути село і все навколо.
Та бач пройшов той час, і та пора,
Коли я міг із другом говорити,
Пройшло життя немов би гра,
Яку, ніяк, ніким не повторити.